«Обрізали дерева – залишилися кілька колод. Ми вирішили: чому добру пропадати? Краще зробимо нову гусеничку, прикрасимо територію. Ось до колоди кріпимо ніжки, зробимо писочок. Очки та носик – з пластикових кришечок», – розповідає херсонка Оксана Кочегарова.
На вулиці сонячно, десь у далечині лунають вибухи, а пані Оксану, як завжди, знаходимо на клумбі біля багатоповерхівки. Разом із помічником Володимиром вона створює нових чудернацьких персонажів, які незабаром оселяться серед квітів та дерев. Попри зайнятість, жінка проводить нам імпровізовану екскурсію й розповідає, як таке рукоділля допомагає не лише зберегти природу, а й рятує емоційний стан.
Мрії, зруйновані війною
До повномасштабного вторгнення Оксана Кочегарова займалася ремонтами квартир і будинків, декоративними шпаклівками та штукатурками. Мала дачу – місце, де працювала руками, відпочивала душею, садила, вирощувала, збирала врожаї. Саме там і виникла ідея створити дивовижних казкових персонажів із природних матеріалів.
«Весна-літо – весь цей час проводила на своїй дачі. Я не могла всидіти на місці, бо робота руками на свіжому повітрі – кращий релакс та медитація для мене. Років п’ять я планувала прикрасити дачну територію такими незвичайними інсталяціями, героями. Але ж росіяни почали війну, мою дачу спочатку розбомбили, а в додаток ще й затопили. То думала, що так воно все і залишиться у мріях», – каже жінка.
Війна змінила життя, але не забрала бажання творити
Спочатку повномасштабного вторгнення жінка працювала у соціальній службі, допомагала літнім людям. А у вільний від роботи час разом із сусідами поралися на прибудинковій території, висаджували грядки квітів. Процес настільки захопив пані Оксану, що вона і не помітила, як охопила всю прибудинкову територію. А там і перша купа гілок, яка надихнула нашу землячку на створення чудернацького.
«Була купа гілок, то я вирішила не викидати їх, а сплести тин, який робили наші пращури. Тоді його побачили сусіди й вирішили прикрасити – принесли кухлики, глечики. Ось, наприклад, один з глечиків має 100-річну історію. Сусід каже, що цей посуд зберігся у нього від бабусі. Трохи пошкоджений, але це ж історичний», – розповідає пані Оксана.
За три роки великої війни херсонка створила десятки інсталяцій – криницю, млин, тварин. Охороняють територію квітника дерев’яні фігури – українська пара Семен і Одарочка. У хлопчини – справжній оселедець, а в дівчинки – пов’язка. Пані Оксана має чимало цікавих ідей, тому постійно комбінує різні елементи – й у результаті народжується краса.
Для створення інсталяцій жінка використовує підручні матеріали: пластикові та металеві кришечки, проволоку, шуруки, залишки деревини чи металу. Так херсонка показує, що речам можна дати друге життя, якщо поєднати уяву з працею.
«Не треба нічого купувати, бо більшість необхідних матеріалів є у нас під ногами. Я йду і бачу камінчик, розглядаю його і думаю, де він буде доречний, в якій композиції. Інколи хтось щось несе на смітник, а я можу забрати, бо вже бачу, як класно ця річ може доповнити, – каже херсонка. – Хотіла зробити млин у квітнику – шукала варіанти в інтернеті. Помічник Володимир побачив в іншому мікрорайоні великі колоди, ми їх забрали, розпиляли – і реалізували задум. Так само зробили криницю з решток дерева. А ще взяла відерце з-під розсади, обклеїла паличками від морозива, додала нитку – і готово».
Творчість як терапія
Для пані Оксани ця творчість – не просто хобі. Створення чудернацьких речей допомагає підтримувати моральний стан. Жінка зізнається: коли працює, на деякий час забуває про обстріли та війну.
«Це рукоділля, земля та рослини лікують мене. Квіточка розпустилася – почула комплімент від сусідів – і настрій піднімається. Це допомагає не лише мені, а й іншим. Так робиш добру справу – і для себе, і для двору, і для міста», – каже вона.
Коли навколо гудуть сирени й лунають вибухи, вона тримається за лопату, фарбу, дерев’яні обрізки. Поруч завжди є помічник – Володимир Бережний, переселенець із лівобережної частини Херсонщини, який охоче допомагає реалізовувати найцікавіші ідеї.
Надія серед вибухів
Український дворик на клумбі зачаровує місцевих жителів. Вони захоплюються креативністю пані Оксани та її помічника.
«Ідея мені дуже подобається, наша Оксана – неймовірна розумниця. Я навіть не уявляла, що на цій плантації можна щось подібне зробити та ще й із матеріалів, які постійно біля нас. Мешкаю на першому поверсі й постійно бачу, як тут зупиняються люди, милуються. Вона постійно всім покращує настрій», – говорить херсонка Валентина.
Інша мешканка Оксана приходить із донечкою Яною. Дівчинка в захваті, адже у дворі – безліч елементів, яких не побачиш нині в місті.
«Дуже подобається, коли наші мешканці створюють таку красу у дворі. Це не лише гарно, а й цікаво, пізнавально для дітей. Там ще багато котиків різних – дитина залюбки все розглядає», – ділиться жінка.
Дякує за затишок у дворі і херсонка Римма. Вона каже: залюбки долучиться до процесу, поділиться матеріалами.
«Цікава садиба у нашому такому неспокійному Херсоні, коли постійно чуємо вибухи, бачимо дрони. Нам дуже приємно, що Оксана згуртувала людей, які власноруч створюють таку красу. Це справжній релакс. Дякую, що є люди, як вона. Їй не байдуже на своїх земляків», – додає Римма.
Оксана Кочегарова закликає всіх земляків триматися і вірити у найкраще, а коли здається, що зовсім важко — приділіть увагу тому, що вас надихає та наповнює.
Автор: Валентина Косюк
