«Лікування мистецтвом»: як малювання допомогло 9-річній Богданці побороти стрес в окупації

Замість відвідування школи – онлайн-заняття під звуки вибухів, а прогулянок з подружками – переховування вдома від окупантів. Це не один з епізодів фільму жахів, а реальне життя 9-річної Богдани Гриб з тимчасового окупованого Генічеського району, що на Херсонщині.

Разом з мамою та маленьким братом дівчинка прожила під ворожим стягом майже півтора року. Бачила і чула дівчинка різне, адже поряд з російськими військовими спокійно та мирно не буває.

Єдиним порятунком для неї в окупованому селищі стали уроки малювання, які дозволяли трохи забути про страшну реальність і поринути у добрий та яскравий світ мистецтва.

Про життя на Херсонщині, спроби виїзду та арттерапію – далі у матеріалі.

Росія вкрала дитинство

На момент повномасштабного вторгнення Богданка разом з мамою, татом та кількамісячним братиком проживала у селищі Іванівка, що в Генічеському районі. Тож вони одні з перших почули вибухи 24 лютого та побачили колони російської військової техніки, яка їхала знищувати нашу Україну.

«Ми були налякані та не знали, чого очікувати, але прийняли рішення – залишатися вдома. Ніхто ж не знав, в який бік безпечніше виїжджати, чи не зустрінеш дорогою ворожу колону танків, та чи не вб’ють вони тебе. Тим паче у нас окрім Богданки ще є маленький син. До вересня 2022 року нас ще якось не чіпали. Так, окупанти жили у школі та інших закладах, але не влаштовували обшуки. Вже у вересні вони провели свій псевдореферендум щодо приєднання нашого селища до росії. Тоді вже почалося. Вони вривалися до будинків, змушували людей змінювати українські документи на російські та багато іншого. Дякуючи Богові, нас такі візити оминули», – розповідає мама дівчинки Світлана Гриб.

Доньці мама чітко наказала, самостійно та без дозволу за хвіртку не виходити, а прогулянка виключно на території власного подвір’я. Такі правила для дружньої та активної Богданки були незвичними. Вона наголошувала батькам, що сумує за однокласниками, за школою, за повноцінними уроками. Єдиною розрадою в окупаційний час була онлайн-школа, де дівчинка закінчувала третій клас.

У вересні 2022 року через роботу батько Богданки виїхав на підконтрольну територію України. За кілька тижнів мала їхати й пані Світлана з двома дітьми, але окупанти не пропустили через відсутність всіх необхідних документів. Для Богданки це стало черговим ударом.  

«Окупанти вимагали довідку зі свіжою печаткою, що батько дає дозвіл на вивіз дітей. Але ж розумієте, зробити того ми не могли. Тому довелося повернутися додому і чекати слушного моменту. Я пояснювала Богданці, що зараз так склалися обставини. Що ми обов’язково поїдемо до тата, що обов’язково виїдемо і не житимемо в одному населеному пункті із загарбниками. Так, їй було сумно, але вона у нас дівчинка розумна і все зрозуміла», – каже мама Богдани.

Виїхати з окупованого Генічеського району до Миколаєва Богданці разом з мамою та молодшим братиком вдалося лише 23 липня 2023 року. Довелося подолати шлях через росію та європейські країни.

Творчість, як спосіб відновлення

Аби врятувати донечку від негативних емоцій та смутку Світлана Гриб почала шукати можливі курси та заняття, до яких можна було долучатися онлайн. Так у Богданки з’явилися заняття з малювання.

«Я розуміла, що майже всі однолітки доньки виїхали з окупованої території, а виходити на прогулянку селищем було небезпечно. Бо ми ж бачили, як над будинком літали ракети, десь лунали вибухи. Звичайно, мені хотілося, щоб донечка відволікалася на щось позитивне і приємне. І хоча зв’язку у нас не було, але інтернет працював. Тоді я у соціальних мережах натрапила на допис української письменниці та художниці, де вона оголошувала набір на безплатні заняття з малювання. І я вирішила запропонувати їх Богданці. Зізнаюся, раніше Богданка не дуже любила малювати. Можливо щось десь розмальовувала, але не часто. Попри це, вона погодилася долучатися до онлайн-занять і стала частиною великої команди», – каже мама Богдани.

Завдяки заняттям дівчинка повністю поринула у світ казок, де добро перемагає зло і не існує місця для ворожнечі. Пані Світлана згадує, чи не щодня 9-річна Богданка ходила подвір’ям у пошуках квітів, різних жуків. Адже ввечері мала поділитися враженнями з командою та перенести ці емоції на папір.

«Наша Богданка відкрилася зовсім по-іншому. Виявляється, вона у нас не лише розумна, а й творча дівчинка. Вона з таким захопленням щодня долучалася до малювання. Її нічого не зупиняло. Найбільше переймалася, щоб не зник інтернет і було світло, бо не хотіла пропускати заняття. Саме завдяки такій арт-терапії мені вдавалося відволікати Богдану від всього негативу, який був у нашому районі. Окупанти заселялися всюди, де тільки можна було: у заклади, у приватні будинки. Моя донька була зайнята творчістю і я раділа цьому», – наголошує жінка.

Ще більшої мотивації пізнавати нове додало Богданці запрошення від української письменниці та художниці до літературного гуртка та творчого проєкту «Малювання ілюстрацій до казки Лани Ра «Як рятували країну Мережину».

«У Богданки був один вечір присвячений малюванню, а іншій – написанню власних творів. Я досі дивуюся, як письменниці Лані Ра вдалося так залучити нашу дівчинку до творчості. Після кожного заняття в дитини сяяли очі, вона ділилася зі мною своїми успіхами, розповідала про нових знайомих з різних міст. Мені завжди було так тепло на душі, що навіть у такий складний для всіх нас час, моя дитина може радіти, вчитися новому, відкривати у собі нові таланти. Я радію, що є це малювання, є літературний гурток. Навіть зараз у незнайомому Миколаєві вона не має часу, щоб сумувати за рідним селищем. Бо спочатку уроки, домашнє завдання, а ввечері традиційно зустрічі з мистецькими друзями», – тішиться Світлана Гриб.

Кожен працює на своєму фронті

Організаторкою такої своєрідної арт-терапії виступає дитяча письменниця, драматургиня та художниця Світлана Конощук. Серед творчих особистостей більше відома як Лана Ра.

Зі слів жінки, працювати з дітьми та проводити з ними зустрічі, майстер-класи вона почала ще задовго до повномасштабного вторгнення. Тоді вже відвідувала різні міста, зокрема і Попасну, Авдіївку. Тому, коли росія вчергове вторглася на територію України та завдала масового удару, пані Світлана вирішила підтримати більшу кількість дітей та створити онлайн-заняття з мотивами арт-терапії.

«Я вирішила, що можу в такий непростий для всіх нас час бути корисною та допомогти дітям пережити негативні емоції. Тому створила допис у Фейсбук, де анонсувала проведення безплатних занять. У нас вийшла така чимала група охочих і ми почали малювати. Я проводила ефіри щодня по дві години. Інколи самостійно обирала тему для заняття, а інколи – разом з дітьми. Головна умова – герої мають посміхатися і за можливістю малюнок мав бути кольоровим, – розповідає пані Світлана. – Але я розуміла, що діти долучалися, перебуваючи в різних умовах, інколи навіть у підвалах. Тому, якщо малювали навіть на аркуші з блокнотів та простим олівцем, то я не заперечувала.»

Свої заняття пані Світлана називає арт-терапевтична бульбашка, де діти могли на кілька годин забути про повномасштабне вторгнення, окупацію, вибухи за вікном та отримувати позитив.

«Максимальна кількість під час одного заняття – 250 дітей. Вони були з різних міст, зокрема: Харків, Херсонщина, Бердянськ, Маріуполь, Буча та інші. Кожен по-різному реагує на цю ситуацію. Пам’ятаю, як під час уроку хлопець з Харкова казав, що чує вибухи і йому страшно. То ми його підтримували, підбадьорювали. Інколи я просила дітей заплющити очі і помріяти. Казала: уявіть, що ви бачите галявину, де росте багато кольорових квітів, що світить сонечко. І подумаймо, хто може жити серед цих квітів.»

Серед сотень дітей українська письменниця майже одразу помічала активних та творчих. З нами ділиться, такі дітки постійно долучалися до занять, ставили чимало запитань про мистецтво та завжди намагалися удосконалювати свої роботи. Однією з них була жителька Херсонщини Богданка Гриб.

«Богдана із захопленням слухала кожен урок, цікавилася технікою виконання і жодного разу не пропустила заняття. Всі дві години вона малювала, перемальовувала та домальовувала. Коли вона дізналася, що ось у мене є ще письменницький курс, то попрохала долучитися і до нього. Її бажання я підтримала і вже багато місяців дівчинка систематично відвідує заняття та робить успіхи. Пам’ятаю, як вона виїжджала з окупованої території і не долучалася кілька днів, то сильно засмучувалася. Вона має багато цікавих ідей, у неї гарна фантазія і вона поступово все реалізує», – каже Лана Ра.

Тож, як тільки письменниця отримала підтримку від Українського культурного фонду на створення ілюстрацій до казки «Як рятували країну Мережину», одразу вирішила долучити до творчого процесу і школярку Богданку.

«До цього проєкту я залучила 12 найталановитіших дітей, які відвідували мої заняття. Ми з ними протягом трьох місяців вчилися створювати ілюстрації. Це було сорок уроків в онлайн-форматі. Це копіткий процес, адже ілюстрації неможливо намалювати за один день. Ми мали розвивати власну фантазію, розроблювати персонажів, створювати чимало ескізів. Опановували різні техніки, адже на одному малюнку можна їх поєднувати. Вони малювали безпосередньо країну Мережину, перевтілення павука у квітку. Діти навіть самостійно обирали сюжети або деталі»,

Наразі команда на чолі з Ланою Ра готується до масштабної виставки у Києві, яка триватиме з 14 до 31 жовтня. Організаторка каже, відбирати картини досить-таки непросто, адже бажає показати роботи всіх талановитих дітей. Зокрема,  від кожного учня планує представити мінімум вісім картин.

Автор: команда “Херсон плюс”