Херсонка Лариса Молнер дарує нове життя старим і, здавалося б, непотрібним речам. Клаптики тканин, льон чи кукурудзяне листя в її руках перетворюються на ляльок-мотанок – обереги, наповнені змістом і пам’яттю. Саме з мотанок почався її шлях у хендмейді, а згодом з’явилися й різдвяні гноми. Сьогодні її творчість допомагає збирати кошти для військових.
З пані Ларисою зустрічаємося у неї вдома. З перших хвилин перебування в оселі майстрині з’являється відчуття, ніби ми потрапили до українського музею. Херсонка любить і плекає українські традиції та зізнається: особливо гостро відчуття важливого, українського з’явилося з початком повномасштабного вторгнення, коли росіяни окупували Херсон та всю Херсонську область.
Кожна мотанка має свій сенс
З рукоділлям та творчістю Лариса Молнер знайома вже кілька років. Розповідає, що створення чогось власноруч дає відчуття спокою і забуваєш про все сіре та буденне, що відбувається навкруги.
«Я почала робити мотанки під час окупації – по дві-три щодня. Мабуть, це був мій спротив російській навалі, яка захопила наше місто, нашу Херсонщину, – розповідає майстриня. – Це такий своєрідний спосіб передавати свою енергію в добру справу».
На створення однієї ляльки-мотанки пані Лариса витрачає до двох годин. Водночас є і винятки: одну з робіт майстриня створювала майже два тижні. Лялька заввишки 170 сантиметрів нині прикрашає бібліотеку. І хоча у квартирі мотанок з десяток, майстриня дістає саме ту, яка назавжди буде особливою.
«Ця мотанка нагадує мою тітку, яка виховала мене і замінила матір. Моя тітка народилася на Полтавщині. Вона була сільською жінкою, яка завжди і про все дбала. Цю мотанку я виготовила з льону. Ось така у неї сукенка з червоними нитками, а на голові — хустинка. Я щоразу як гляну на неї, то не можу стримати сліз. Вдячна тітці за все, що зробила для мене», – говорить херсонка.
Є серед робіт і мотанки з природних матеріалів, але обов’язково всі прикрашені: мають намистинки, квіти чи маленькі прикраси.
«Створювала ляльнки-мотанки з кукурудзяних листків, які заготовила і висушила ще восени. Перед роботою їх потрібно зволожити. Також можна використовувати льон, мішковину, – пояснює майстриня. – Для декору додаю стрічки, намисто, бусини, щоб мотанки були різнобарвними й цікавими».
Одна з найбільш вражаючих робіт – лялька-мотанка «Ягідка».
«Її виготовила з перчі, додала стрічки, намисто, бусини. На голові – червоні квіти, різнобарвна спідниця. І все це – вторсировина. Основа – скручена мішковина, а далі прикрашаємо, як душа забажає. Ляльку-мотанку потрібно створювати лише з натхненням, молитвою та в гарному настрої. Бажано – вдень, а не ввечері», – говорить майстриня.
Як народжуються різдвяні гноми
А ось на створення новорічних гномів херсонку надихнули подруги. Вони знали, що Лариса Молнер активно займається хендмейдом, і порадили опанувати щось нове – різдвяно-новорічне. Вийшло з першого разу, і перші гноми вже прикрашають відділення місцевої пошти. Створення одного гнома – справа не з легких, наголошує майстриня. Усе потрібно робити поетапно і бажано заздалегідь підготувати матеріали. Як відбувається процес, пані Лариса привідкриває завісу і показує нашій знімальній групі.
«Ось уже є рукавички, ніжки, треба ще зробити ручки, а також носик. Ніжки можна виготовити з паперових трубочок від фольги чи пергаменту, використовую також пакування від шоколадних яєць. Далі вимірюю і вирізаю основу. Усе обшиваю тематичною тканиною, а деталі склеюю гарячим клеєм», – каже херсонка.
На виготовлення одного гнома майстриня може витратити від трьох годин до майже цілого дня. Усе залежить від розміру, складності та настрою. Для створення своїх гномів та мотанок пані Лариса використовує різноманітні матеріали. Каже, що переважну частину тканин віддають знайомі, і вона таким чином дає речам друге життя.
«Знайомі приносять мені й дитячі речі: шапочки, штанці, маленькі сорочки. Загалом для своїх робіт я використовую різну тканину й матеріали. Це можуть бути і простирадла, і штучне хутро, – розповідає херсонка. – Велику увагу приділяю деталям, ретельно добираючи кожен елемент – від форми шапочки до рукавичок, надаючи кожному гному особливий стиль».
Деякі свої роботи херсонка передає волонтерам для благодійних ярмарків та заходів, щоб швидше та ефективніше збирати кошти на амуніцію та автомобілі. Так вона наближає Перемогу та висловлює вдячність військовим за звільнення Херсона. Зокрема, нині пані Лариса разом з іншими майстринями продає вироби та збирає кошти на пікап для 34-ї бригади берегової оборони.
Автор: команда «Херсон плюс»
