Ми рятували бізнес та допомагали вижити людям: історія херсонської підприємниці Юлії Кисельової

На дверях її закладу жодного дня не висіла табличка «Зачинено», а у вікнах виднілася метушня та відчувався аромат кави. Юлія Кисельова – одна з тих херсонських підприємців, якій попри повномасштабне вторгнення, окупацію та постійні обстріли вдається займатися улюбленою кав’ярнею «Єсенін».

При цьому бізнес-леді не співпрацювала з окупантами та всебічно допомагала та продовжує допомагати своїм землякам. Під час окупації волонтерська команда Юлії Кисельової щодня роздавала по 200 продуктових наборів потребуючим, а також підтримувала фінансово жінок, які залишалися без роботи.

Про виклики в окупації, розстріляну автівку та плани на майбутнє – читайте далі в матеріалі від команди «Херсон плюс».

Від окупантів нас рятувала назва кафе

Незадовго до початку повномасштабного вторгнення Юлія Кисельова зробила закупи для кав’ярні «Єсенін». Вона зізнається, відвідувачів завжди було чимало, тому звикла всього купувати багато. Отже, на складі були кава, солодощі, молоко, чай та консервація. Аби продукція не зіпсувалася, бізнес-леді прийняла рішення роздати все людям.

«Продукти роздавали у перші дні вторгнення. Наприклад, молоко ми відвозили у пологовий будинок ХБК, де знаходилися вагітні, породіллі та всі вони потребували молочної продукції. Цукор, чаї, домашню консервовану малину, смородину, полуницю ми також віддавали у місцеві лікарні, де знаходилися звичайні пацієнти та потім наші поранені хлопці. Дуже хотілося підтримати всіх», – згадує херсонка.

З кавою виявилося складніше, її в лікарні не відвезеш. Тому команда волонтерів прийняла рішення запустили благодійну акцію «Безоплатна чашка кави для медиків та рятувальників».

«Ми просто написали у соціальних мережах, що запускаємо таку акцію і будемо раді бачити кожного медика, рятувальника, який зараз робить добре діло для херсонців. І ви знаєте, люди приходили. Переважно заїжджали до нас вже після зміни, після роботи. Бо зранку їм було точно не до цього. Якщо були якісь пиріжки чи інші смаколики, то також пригощали їх. Ми бачили, як це тоді було необхідно, що це прояв турботи, поваги та любові. І нам приємно, що у нас все вийшло», – каже вона.

У квітні 2022 року відвідувачі почали заходити до кав’ярні та цікавилися, чи можна посидіти, чи можна випити кави й з’їсти якийсь смаколик? Жінка ризикнула і частково відновила роботу свого закладу. Це дало можливість херсонцям не лише переключитися, а й заробляти кошти.

«До нас почали заходити наші постійні гості, вони раділи, що ми в місті, що ми відкрилися. Наша кава була для них хоча б якимсь позитивом. І тоді я подумала, що не вистачає ще й випічки. Тоді я почала писати у соціальних мережах пости-заклики, щоб жінки, які печуть смаколики приносили свої вироби до нас, а ми будемо їх роздавати людям. Жінки приносили нам печені, смажені пиріжки, рулети, пироги. І все це з різними начинками: малина, полуниця, смородина, картопля, капуста. Спочатку приходили дві жінки, а потім кількість охочих збільшувалася і ми навіть розробили графік – коли та хто мав приносити. Щоб ви розуміли, за один пиріжок ми платили 7-8 гривень. Тобто це мінімальна ціна, ми віддавали практично лише за продукти», – наголошує пані Юлія.

Попри постійні утиски бізнесу зі сторони окупантів, команді кав’ярні «Єсенін» не перепадало. Кілька разів російські військові заходили на ревізію до закладу, але їм до душі видалася назва.

«Я пам’ятаю, як вони приходили і казали: «А Єсенін – наш російський поет. Класна у вас кав’ярня, любите наших письменників». І ми просто кивали головою, бо розуміли, що доводити їм щось марно. І до того ж через це можна було потрапити на підвал. Та ще я намагалася робити так, щоб вони жодним чином не здогадувалися про нашу волонтерську діяльність. Переймалася за команду та себе», – ділиться співрозмовниця.

Ми відчували, що людям потрібна наша допомога

Акцентує бізнес-леді й на тому, що всі викуплені пиріжки у господинь вони роздавали херсонцям безплатно. Адже від початку повномасштабного вторгнення на базі закладу діяв ще й волонтерський хаб, який згодом отримав назву «ДоброШтаб». Випічку купувати у господинь вдавалося за донати, які надсилали пані Юлії друзі та небайдужі люди.

«Від початку вторгнення ми зрозуміли, що треба думати не про комерцію, а й допомогу іншим. Тому об’єдналися з персоналом, зі знайомими і почали займатися волонтерством. Ми розуміли, люди виїжджають, у них вдома є продукти і всі із собою вони не вивезуть. Тому знову ж таки написали у соціальних мережах пост і закликали привозити все зайве нам. Але продукти мали бути з нормальним терміном придатності. У нас була повна морозильна камера фруктів, овочів, а шафи повні консервації, круп, овочів, фруктів та консервів», – каже жінка.

Крім того, волонтери відкрили збір коштів, що дозволило купувати мішками різні крупи, овочі, а також у великих тарах соняшникову олію. Щодня волонтери фасували до 200 продуктових наборів. Бо, як каже пані Юлія, сарафанне радіо у Херсоні працює добре і кількість охочих отримати допомогу збільшувалася.

«Ми допомагали людям з лютого по липень. До нас приходили херсонці, до нас приїздили жителі найближчих населених пунктів, а також друзі-волонтери, які відвозили допомогу по селах. Ми всі працювали настільки злагоджено, що навіть після виїзду частини команди на підконтрольну територію, продовжували волонтерити, – розповідає співрозмовниця. – У нас є подруга Ксенія, яка постійно була у Запоріжжі і приймала всі посилки від іноземних та українських друзів. Багато передавали допомоги з Польщі, Італії. А потім вона шукала перевізників і передавала все це у Херсон. Тут я вже з іншими дівчатами все фасувала і людям роздавала. У липні ми вже не закупляли овочі та фрукти, бо на ринку було чимало такої продукції за доступними цінами.»

Чи не найбільше уваги волонтери приділяли саме родинам з маленькими дітьми. Адже постійно була потреба у підгузках, речах, сумішах, медикаментах, спеціальних засобах гігієни. Волонтерка зізнається, не все доїжджало в тому вигляді, як хотілося.

«Я пам’ятаю, як наш водій потрапив під обстріл. Коли він приїхав і відчинив двері в машині, то ми побачили чорні пакування з посилками, які були адресовані нашим діткам. Як зараз пам’ятаю, відкриваю одне упакування підгузків, а там застрягла куля. Від цієї картини перед очима було максимально моторошно», – каже вона.

Аби волонтерський штаб не викликав у невідомих людей та окупантів підозр, команда розставила всю продукцію на поличках і наклеїла цінники. Адже влітку російські військові були максимально жорстокими до проукраїнських волонтерів. Та це була лише видимість, така собі омана.

«Ми з серпня по листопад 2022 рік майже припинили волонтерську діяльність. Я виїхала з міста, а мої помічниці просто залишалися в Херсоні і роздавали останні залишки гуманітарної допомоги. Також вони трохи готували каву і чай для відвідувачів. Повернулася я в Херсон через кілька місяців після звільнення. І з того моменту ми допомагаємо лише пенсіонерам, дітям та багатодітним родинам. Розвозимо допомогу і в область. У селах ситуація складніша», – наголошує херсонка.

Буде нова сторінка закладу і з новою назвою

Під час розмови херсонка не приховує, відновити повноцінну діяльність кав’ярні після деокупації міста та в умовах постійних обстрілів – неймовірно складно. Після волонтерської діяльності заклад потребує ремонту та і не всім херсонцям зараз до кави та солодощів.

«Ми тримаємося, як можемо і більше заради наших працівників та відвідувачів. Буває таке, що ніхто не купує десерти і доводиться все списувати. А отже ми йдемо в мінус. А ще треба платити за оренду приміщення, за комунальні послуги. Також я відчуваю обов’язок перед своїми працівниками, бо в них також є сім’ї, їм треба виживати. Вдалося знайти нового постачальника продуктів, який привозить каву, чай та інше. Якось так потихеньку виживаємо. Від десертів довелося відмовитися. Натомість ми перейшли на випічку напівфабрикати. Вона не так швидко псується і дозволяє без великих збитків задовільнити запити відвідувачів», – розповідає Юлія Кисельова.

Активно обговорюють в команді і питання зміни назви закладу. Пані Юлія не приховує, вже отримувала від клієнтів запитання, чому після звільнення одразу не зайнялася цією справою.

«Я розумію, що у майбутньому треба замінити назву, але поки ще не знаю, на яку саме. Але зараз це робити недоречно, бо у мене є чимало інших проблем. Я продовжую займатися волонтерством, думаю над тим, як задовольнити клієнта і що краще завезти до закладу. Ребрендинг буде, але для цього треба повністю зачинити кав’ярню, зробити капітальний ремонт і потім відкривати двері вже нової кав’ярні. Але зараз постійно лунають вибухи, Херсон під щоденними обстрілами і ніколи не знаєш, в яку будівлю прилетить. Завжди кажу, якщо вам настільки зараз це актуально, то будь ласка, пропонуйте назву, допомагайте з ремонтом», – зізнається жінка.

Зараз до Херсона поступово повертаються люди, які також приходять до кав’ярні, аби випити каву, поговорити або просто обійнятися.

Херсонка та її команда вірять, що попри сильні обстріли заклад вдасться зберегти і після Перемоги України в цій страшній війні, вони зможуть надолужити втрачене. І ще неодноразово прийматимуть своїх любих гостей у кав’ярні на ароматну каву з випічкою.

Автор: команда телеканалу “Херсон плюс”