Замість вибитих вікон – картини! Херсонські митці об’єдналися у творчому проєкті «На плаву»
«Наша мета – повернути Херсону мистецтво його художників. Адже попри те, що багато з них зараз ВПО – їхнє серце все одно з містом. Звісно, повертатися до Херсону поки що небезпечно, ми до цього і не закликаємо. Натомість вигадали таку форму – на забитих ОСБ-плитами вікнах розміщувати художні роботи у вигляді роздруківок. Таким чином ми хочемо заповнювати порожнечу і нагадувати, що митці міста – з Херсоном. Ми разом і тримаємося НА ПЛАВУ, попри всі спроби нас знищити», – голова ГО «Центр культурного розвитку «Тотем» та кураторка проєкту Олена Афанасьєва.
Замість вибитих вікон – картини, а замість відвідувачів художніх галерей – випадкові перехожі. Вже місяць вулиці та будинки прифронтового Херсона перетворюються на відкриті мистецькі простори, де можна побачити окремі роботи чи повноцінні виставки міських художників. Галереї просто неба – ідея громадської організації «Центр культурного розвитку «Тотем», що реалізується через проєкт «На плаву».
Як всупереч щоденним обстрілам Херсона вдається організовувати вуличні виставки? Які історії стоять за створенням художніх робіт? Та чому втілювати подібні творчі ініціативи важливо? Розповідаємо про унікальний проєкт у нашому матеріалі.
Втриматися на плаву: в буквальному та переносному значенні
Олена Афанасьєва не приховує, що історія створення проєкту «На плаву» нероздільно пов’язана з усіма подіями, які відбувалися у Херсоні після деокупації. Майбутня ініціатива формувалася поступово, а головною причиною її створення став запит херсонців та самого міста.
«Після так званої “евакуації” російських військових на лівий берег місто опинилося під щоденними обстрілами ворога. Понівечені вікна та вітрини магазинів люди почали закривати ОСБ-плитами. Так само було захищено історичні та культурні пам’ятки. І вже за місяць Херсон візуально перетворився на таку сіру “коробочку”. Місто стало виглядати як упаковане для переїзду, тільки ніхто нікуди не їхав…», – говорить пані Олена.
Вона додає, з часом такий «підвішений стан» почав впливати на всіх херсонців: і тих, хто залишився, і тих, хто був вимушений поїхати у більш безпечне місце. Бо люди перестали впізнавати своє місто. І це стало своєрідним сигналом для митців, що щось необхідно робити – потрібно було хоч якось протидіяти руйнуванням Херсону, що відбувалися внаслідок російських обстрілів.
Врешті чітке розуміння концепції проєкту з’явилося після телефонного дзвінка давнього друга пані Олени – херсонця Антона Єфанова, колишнього директора Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, а нині заступника голови Херсонської МВА з гуманітарних питань. Вікна будинку вчителя, в якому розташований Центр, теж були забиті ОСБ-плитами, і вигляд історичної будівлі змінився не на краще. Тож Антон Єфанов поцікавився, чи можна з цим щось зробити, аби «сліпі» вікна не наганяли депресію.
«Колись саме у цих вікнах ми робили виставку в рамках акції “16 днів проти насильства” і це виглядало дуже видовищно. Тільки якщо тоді ми боролися із домашнім насиллям, то зараз – із насиллям російських військових. Ми вирішили не обмежуватися одним будинком – так і виник проєкт “На плаву”. У нас багато митців, і, як у кожного з нас, в них теж накипіло та є що сказати», – ділиться Олена Афанасьєва.
Зазначимо, що символічною стала і назва проєкту. Адже остаточно ініціатива «дозріла» вже після підриву Каховської ГЕС. За словами пані Олени, через зрозумілі причини, перший місяць після катастрофи було не до того. Але саме тоді виникла фраза «На плаву», тому що Херсон знову вистояв. Місто продовжило героїчно «триматися на плаву» – і так само тримається «на плаву» його культура та мистецтво.
10 авторів, 10 виставок, 10 історій
В рамках проєкту «На плаву» передбачені виставки 10 херсонських художників. За кожним авторським доробком стоїть своя історія, під яку ретельно підбирається локація для вуличної галереї.
«На онлайн-зустрічах з митцями ми приділяємо багато уваги розгляду можливих локацій та тому, що саме на них можна розмістити. Адже наш проєкт – це про сенси! Про те, що художники Херсона зараз можуть і хочу сказати своєму місту», – розповідає кураторка проєкту Олена Афанасьєва.
Крім митців до обговорення також долучаються інші представники херсонської культурної спільноти. Це допомагає оцінити ідеї та проговорити, як виставлені роботи будуть сприйматися херсонцями безпосередньо на місцях.
«Це необхідно, тому що іноді картина хороша, але для розміщення на вулиці не підходить. Ми ж розуміємо, що зараз митці виливають через свої роботи багато злості та ненависті. Але, на мою думку, на вулицях Херсона нині потрібно інше. Бо херсонцям не треба розповідати про війну – вони в ній живуть», – пояснює пані Олена.
Залучені до вибору локацій для виставок і жителі Херсона. У соціальних мережах куратори проєкту попросили херсонців подивитися на місто «очима художника» й відповісти, де б вони хотіли бачити мистецькі витворизамість забитих вікон чи вітрин. Водночас не було жодних обмежень щодо типу будівель. Багатоповерхівка, приватний будинок, освітній заклад, кафе, крамниця – все це могло перетворитися на відкритий мистецький простір.
Так вдалося назбирати цілу «колекцію» потенційних місць для розміщення робіт митців. І як тільки якась з цих локацій надихала художника чи викликала в нього спогади та асоціації – команда проєкту починала її підготовлювати – робити заміри вікон чи вітрин, створювати ескізи.
За словами Олена Афанасьєвої реалізувати подібний проєкт у прифронтовому місті дуже складно. Передусім через безпекову ситуацію в місті (ред. саме з цієї причини ми не називаємо у тексті адреси вуличних виставок). Але відгуки людей з Херсона і всього світу компенсують ці труднощі.
«Підтримку ініціативи «На плаву» надав Міжнародний фонд «Відродження» через програму «Соціальний капітал». Бо це саме про людей, про те, як зберегти й відновити спільноти під час та після війни. І ми справді довго шукали ідею, яка матиме для міста сенс. Колеги з інших міст постійно питають: чи потрібні в Херсоні виставки або концерти? Для мене теж це питання було відкритим. Саме зараз особисто я проти того, щоб десь масово збирати людей. А от реакція на вуличні виставки виявилася настільки потужною, що стало зрозуміло – варто продовжувати. Люди навіть спеціально їдуть, щоб подивитися на експозиції. І це при тому, що це не оригінали робіт, а цифрові роздруківки – та вони вже змінюють настрій міста. Отже, херсонські митці потрібні своєму місту», – говорить пані Олена.
Перша вулична галерея була присвячена військовим
Перша вулична виставка з’явилася у центрі Херсона в понівечених вікнах будівлі, яка і дала поштовх всьому проєкту – Будинку вчителя. На ОСБ-плитах було розміщено акварельні малюнки херсонської художниці Світлани Юр’євої із серії «50 відтінків зеленого», яку вона присвятила ЗСУ.
Виставка «50 відтінків зеленого»
«У вікнах представлено вісім робіт і вони про радісні моменти військових. Загалом же концепція серії дуже проста. Я хотіла подякувати всім, хто причетний до нашої Перемоги і залишити в малюнках гарні, добрі та світлі моменти цих днів. Приємно, коли твої твори викликають у людей теплі емоції і вони усміхаються», – розповідає пані Світлана.
Художниця додає, про проєкт дізналася від Олени Афанасьєвої, яка і запропонувала їй взяти у ньому участь.
«Дійсно, першу локацію і першу авторку ми обирали самі, бо треба було ж показати як це працює. Я запросила до участі Світлану, з якою в мене був прекрасний попередній досвід співпраці – ми створили в Херсоні чудовий мурал про море. А коли я побачила її серію акварелей “50 відтінків зеленого” – зрозуміла, що саме ці роботи хочу бачити у вікнах на Суворова. На кожній акварелі зображені військові та їхні родини, але це не про війну, а про любов, силу та підтримку», – не приховує Олена Афанасьєва.
В свою чергу Світлана Юр’єва зазначає, відкривати проєкт було не страшно. Їй давно хотілося показати ці роботи херсонцям, які залишаються в місті. Деякі з них і раніше писали Світлані з проханням самостійно організувати виставку цієї серії. Однак художниця переймалася за безпеку тих, хто захоче прийти на цей захід, тож не поспішала.
«Ну а тут “зорі зійшлися” і все вийшло якнайкраще. Погодилася на пропозицію одразу, без жодних вагань. Бо реалізація таких мистецьких проєктів, як “На плаву”», є вкрай важливою на сьогодні. Ви не уявляєте, що таке окупація майже рік, а тепер щоденні обстріли майже рік. Люди змінилися: зовні та всередині. Деякі зміни назавжди. І мені здається, що теплі емоції для них – то просто необхідні ліки. Хай це будуть мої обійми для мого міста: пораненого, побитого, але такого рідного, улюбленого», – ділиться пані Світлана.
Замість фотографії народженої доньки – малюнок
А ось херсонські художники Костянтин та Анастасія Терещенко завдяки проєкту «На плаву» змогли дотриматися однієї з традицій херсонської лікарні. Професіоналізм працівників цієї лікарні допоміг Анастасії під час окупації благополучно виносити та народити першу дитину.
«В мого лікаря-гінеколога всі стіни кабінету були у фотографіях дітей, чиїх мам він супроводжував у період вагітності. Це така традиція, яка на мій погляд чудово підтримує майбутніх матерів. Бо з цих світлин на тебе дивляться дитячі очі й дають впевненість в тому, що ти теж зможеш благополучно виносити і народити малюка. Лікар попросив і мене принести фото. Проте, коли 13 березня 2022 року з’явилася наша Євдокія – ніякі фотосалони в Херсоні не працювали й не друкували фото та й, чесно кажучи, було зовсім не до цього», – розповідає Анастасія Терещенко.
Саме тоді Костянтин Терещенко почав вести графічний щоденник та намалював перший портрет доньки. Тож Анастасія вирішила віднести цей малюнок замість фотографії. Проте коли прийшов час першого огляду, забула його вдома. А потім родині довелося евакуюватися.
«Після виїзду Костя не міг нічого малювати, настільки пережитий досвід був болючим і травмуючим. Проте з нами були окупаційні замальовки, які він спеціально робив в маленькому форматі аби вивезти.. З часом чоловік почав переносити ці замальовки на більший формат. Так перший портрет нашої Євдокії перетворився у цілісну картину “Та, що осідлала бурю”. Таку назву робота отримала, бо в нашій історії жах війни на контрасті змішався з дивом. Цей малюнок про те, як поява дитини переключила нашу увагу з війни і заспокоїла всередині нас бурю. Попри все – життя буде продовжуватись», – ділиться пані Анастасія.
Увесь час херсонка хвилювалася, що вона не зробила щось важливе: не підтримала гарну традицію лікарні та не виконала обіцянку перед лікарем принести світлину доньки. Коли ж Анастасія дізналася про проєкт «На плаву» – вирішила поєднати творчий задум виставки з історією їхньої родини. Куратори підтримали ідею. Таким чином картина Костянтина «Та, що осідлала бурю» була розміщена на вікні медичної установи, де з’явилася на світ маленька херсонка Євдокія.
«Проєкт “На плаву” – став нашою “ниточкою зв’язку” з Херсоном. Фізично ми поки що не вдома, проте можемо іншими шляхами доторкнутися і звернутися до рідного міста. За допомогою проєкту ми через власну історію можемо підтримати вагітних жінок, які наразі живуть в Херсоні та готуються до появи нових херсонців або херсонок», – пояснює Анастасія Терещенко.
Як назва крамниці підказала тему та стиль робіт
Свою історію має і наступна виставка «Black and White». Кураторка Олена Афанасьєва наголошує, саме ця вулична галерея на 100% демонструє задум проєкту «На плаву»:
«Херсонський митець Олександр Танасюк зміг буквально поєднати локацію з картинами. Тут зіграли роль і назва місця, і сенси. Адже простором для роботи стали забиті вітрини крамниці, яку відкрили росіяни під час окупації. Новостворений заклад отримав назву “Black and White”. Ця вивіска і досі висить на фасаді, тож художник це обіграв. Це справжній приклад напряму «site-specific-art», на якому ґрунтується наш задум».
Підтверджує ці слова і сам автор.
Раніше на сторінці проєкту в Facebook Пан Олександр Танасюк розповідав, що від назви локації походить і рішення зробити серію чорно-білих малюнків, і тема – боротьба Світла з Темрявою:
«Чорне і біле – це споконвічна дихотомія Добра та Зла, боротьба протилежностей, протистояння світла з мороком. Під час окупації росіяни намагалися переконати нас, що чорне – то біле (і навпаки). Ми їм не вірили, як власне і весь світ. І попри те, що в умовах їхньої агресії наша реальність стала більш контрастною, навіть у чорно-білих кольорах вона залишалася українською. Через найтемнішу ніч ми бачимо світло. Через морок і темряву проступають рідні обличчя та силуети будинків, якими ми їх пам’ятаємо. Бо це НАШ Херсон!».
Виставка «Black and White»
Графічні роботи серії «Black and White» митець присвятив Херсону та подіям, які відбувалися в ньому останнім часом. Зокрема там зображено день звільнення Херсона, який автор називає «Днем Світла»; волонтери, які рятують людей і тварин після катастрофи на Каховській ГЕС; довоєнний краєвид з вікна бібліотеки ім. О. Гончара. На останній малюнок пані Олена звертає особливу увагу:
«До війни саме в “Гончарівці” розташовувалася творча майстерня “Маяк”, яку створив Саша Танасюк і де збирав художників. Вони спілкувалися, малювали та, звичайно, милувалися видами Херсона. Наразі бібліотека розтрощена… Проте мистецтво, яке в ній народжувалося і жило – залишається “на плаву”. Ба більше, воно повертається на вулиці міста. І картина, в якій Олександр відтворив улюблений вид до найменшої деталі по пам’яті – тому підтвердження».
Стан бібліотеки на сьогодні
Відмітимо також, що ця виставка могла і не з’явитися на вулицях міста. Бо коли в Херсон приїхали роздруковані роботи – зранку того ж дня, через черговий російський обстрілвибило ОСБ-плити, якими були зашиті вікна на локації. Але завдяки херсонським комунальникам за два дні все було відновлено і роботи зайняли своє місце.
«Зараз в Україні відбувається дуже бурхливий і яскравий “вибух” у мистецтві, бо художники не можуть залишатися осторонь від подій довкола. Ці роботи допомагають тримати нашу країну у фокусі уваги людей зі всього світу. І проєкт “На плаву” – частина цієї праці. Тому я з радістю погодився на участь. Мені хотілось підтримати незламних херсонців, тож у роботах тема світла переважає», – зазначає Олександр Танасюк.
Виставки з’являються в періоди «умовної тиші»
Усі галереї в межах проєкту «На плаву» побачити на вулицях міста можна безпосередньо завдяки роботі херсонця Сергія, якого команда називає «героїчним поклейщиком». У своєму графіку він орієнтується на періоди «тиші» між ворожими обстрілами. Тож роботи можуть клеїтися в одній локації протягом кількох днів чи навпаки – за один день з’являтися в кількох місцях.
Сергій за роботою. На фото роботи Олександри Паранченко та Євгенії Решетникової, присвячені темі родини
Саме тому з херсонським художником Володимиром Рейнхартом, який наразі теж перебуває в місті, наша команда зустрічається вже після «відкриття» його виставки. Для проєкту митець підготував серію робіт «Повертайтесь».
«На малюнках зображені типові херсонські образи. Наприклад, жіночка з кількома котами, про яких вона дбає: годує, лікує, будує хатинки тощо. Гадаю, що кожен впізнає в ній якусь жіночку зі свого двору, яка таким чином опікується безпритульними тваринами. Тому цей образ вийшов не просто теплим і позитивним, а й водночас дуже близьким. І такі асоціації викликає кожне зображення з цієї серії», – розповідає пан Володимир.
Виставка «Повертайтесь»
Митець додає, назва серії робіт напряму транслює її тему – повернення херсонців додому. Адже так чи інакше люди повертаються до Херсона, своїх будинків та квартир. І для них побачити ось таку галерею просто неба – показник життя, що щось може змінюватися та відновлюватися навіть у прифронтовому місті.
Одночасно з цією виставкою на вулицях Херсона з’явилися і роботи найменшого учасника проєкту – 7 річного Нестора Сороки. У вікнах зачиненого банку представлені дитячі малюнки купюр різних валют. Тут і українська гривня, і американський долар, і євро з англійським фунтом.
«Вперше Нестор почав малювати гроші в окупації, і це було дуже незвично. Коли його питали чому він малює саме гроші – хлопець відповідав: “Тому що вони красиві”, і неодмінно додавав, що наша гривня найкрасивіша. Зазначу, що маленький художник в цьому не помилявся, адже українська гривня не раз визнавалася найкрасивішою валютою в світі. Це звання вона отримала в 2008 та 2013 роках від комісії з питань естетики Міжнародного фінансового банку», – пояснює Олена Афанасьєва.
Виставка намальованих грошей 7-річного херсонця Нестора Сороки
Одного разу мама Нестора записала відео, де хлопчик розповідав, хто на якій купюрі зображений: від однієї гривні до тисячі. Кураторка проєкту не приховує, була здивована його знаннями, бо не кожен дорослий це знає.
Нестор розповідає про українську гривню
«Нестор передивився багато відео про всі валюти світу, тому зображав не лише українську гривню. Проте хлопець жодного разу не намалював російський рубль! Гроші у нього виходять круті, тому я давно думала де і як показати ці малюнки. А коли побачила порожні вікна банку – зрозуміла, що це воно. Додам, що колись так само ми несподівано відкрили нове ім’я в мистецькій сфері Херсона – Надію Сороку, маму хлопчика. Вона спортсменка та Чемпіонка світу з пауерліфтингу, а у вільний час створює дуже красиві скляні кулі. І це не просто сувеніри, а твори зі змістом! Тож я впевнена, що в майбутньому ми ще неодмінно почуємо про Нестора, як автора найкрасивішої валюти в світі», – ділиться Олена Афанасьєва.
Далі – більше!
Галереї просто неба у Херсоні вже встигли відвідати чимало людей. Попри небезпеку довгого перебування на вулиці – херсонці фотографують та знімають на відео вуличні експозиції, а також залишають про них відгуки в соціальних мережах. Ми зібрали кілька з них:
«Нарешті я дійшла до галереї просто неба і поглянула на світ через “вікна в інше життя”. Наче й наше, але таке зворушливо-тепле та рум’яно-мультяшне, немов війна вже закінчилася перемогою і мир “пускає перші паростки”», – відгук херсонки Олени Маляренко.
«Мистецтво переможе війну! Бо так, як воюють наші воїни – це теж мистецтво! Мистецтво сили мужності та патріотичної вмотивованості українців!», – ділиться враженнями херсонка Наталія Пугачєва.
«Дякую! Підходила фотографуватися зі сльозами на очах. Це дуже потужно! Позавчора прочитала про Нестора, розчулилась і впізнала банк за дві хвилини від свого будинку, а коли вчора була в Херсоні – не могла не зупинитися і не зробити фото. Гривні, намальовані в окупації… Господи, це ж сила-силенна спротиву й духу… Це надихає та дає віру», – відгукується херсонка Тетяна Гриняк.
І це лише початок відновлення зв’язку митців із Херсоном. Відтак, поки матеріал готувався до публікації – у місті з’явилося ще кілька вуличних галерей. Серія малюнків «Омріяні подорожі» Маргарити Болгар зайняла місце на понівечених вікнах турагенції, а спільна експозиція Олександри Паранченко та Євгенії Решетникової, присвячена темі родини – на одному з міських закладів культури. В останньому випадку, художниці спеціально об’єдналися для роботи: одна з авторок перебуває в Україні, інша – за кордоном.
Виставка «Омріяні подорожі»
Додалося яскравих барв і на головній пішохідній вулиці в центрі Херсона. Там розмістилися акварельні картини Ліліани Реліч. Про цю експозицію Олена Афанасьєва говорить так:
«Лілія наразі перебуває у Великобританії та їй постійно сняться Дніпровські плавні, тож вона їх малює. Замість довгої концепції виставки художниця сказала лише одне слово – “Сумую”… Гадаю, тут все і так зрозуміло. Ми розмістили ці роботи на будівлі з неймовірно гарними колонами, які нині частково потрощені. А навпроти працює кафе. Люди повиносили з квартир стільці зі столиками та п’ють каву, грають у шахи чи доміно, спілкуються. І тепер будуть це робити з видом на прекрасні акварелі херсонської художниці».
Виставка «Сумую»
А пройшовши трохи далі можна побачити роботи Вікторії Березіної «Ненька Україна», в яких мисткиня-дизайнерка показала красу традиційного українського і естонського вбрання. Звертає нашу увагу кураторка і на виставку «Афіша для “України”», яка розмістилася в самому серці міста на будівлі кінотеатру. Вона є унікальною, оскільки для неї херсонський художник Олександр Жуковський намалював афішу до бойовика «Зоряні війни: повернення Ї».
Виставки «Ненька Україна» та «Афіша для «України».
Наприкінці нашої розмови Олена Афанасьєва зазначає, що творча спільнота Херсона була дуже болісно розлучена війною. І це відчуття присутнє у всіх та постійно.
«В мене зі 100% мозок на 90% зайнятий Херсоном щодня. Коли бачу фото з міста із забитими вікнами – в голові тільки одна думка: “Це ж немає так бути”. І так не буде завжди, але хочеться вже зараз потроху “вигрібати” з цього стану. Військові звільняють Україну метр за метром, от і ми маємо потрошку рухатися до відновлення – принаймні відновлювати зв’язок херсонських художників зі своїм містом. Насправді спеціально щось доносити проєктом “На плаву” Україні й світу ми не планували. Це для нас просто повернення свого дому, бо це і є Перемога», – наголошує пані Олена.
Автор: команда «Херсон плюс»
