24 березня 2026 року в Тернополі презентують міждисциплінарний мистецький проєкт про Херсон і війну — «Планета Херсон, або Намалюй мені дракона». Його створює агенція «АртПоле» разом із жителями Херсона. Проєкт поєднує елементи казки, реальні монологи дітей і дорослих з Херсона, а також музику, відео й анімацію. В основі постановки — історія, написана мультимедійною художницею Олею Михайлюк.
Агенція «АртПоле» відома своїми мультидисциплінарними ініціативами, де поєднуються різні напрямки мистецтва та дослідницькі підходи. До створення нової вистави долучилися митці з різних країн, а також антропологи, історики й інші спеціалісти.
Команда з Херсона вирушить до Тернополя 15 березня. Сама подорож також стане частиною проєкту: учасники зніматимуть відео, проводитимуть зустрічі та квести. Маршрут перетвориться на частину сценічної історії.
Казка, у якій звучать голоси Херсона
Основою вистави стала казкова історія, у яку вплетені справжні розповіді херсонців. Її героїнями є три дівчинки, які продовжують жити у прифронтовому місті. Їхні пісні та історії поєднуються зі свідченнями дорослих про життя під час війни та окупації лівобережної частини Херсонщини.
У проєкті поєднуються художні й документальні тексти, музика, відео та анімація. Музичний супровід створюють польський музикант Томаш Сікора та співачка Дана Вінницька разом із херсонцями.
Анімацію зроблено на основі робіт художниці з Херсона Олі Ольшанської. У виставі також використають відеоматеріали, зняті до і під час повномасштабного вторгнення, зокрема кадри, надані 39-ю окремою бригадою берегової оборони.
Назва проєкту перегукується з відомою фразою «намалюй мені баранця» з «Маленького принца». У сучасній версії історії цей образ перетворився на дракона. За словами авторів, саме дракони ближчі сучасним херсонським дітям — вони можуть усміхатися, кліпати очима і водночас боротися.
Як з’явилася «Планета Херсон»
Ідея проєкту виникла ще у 2015–2016 роках, коли художниця Оля Михайлюк працювала над темою Криму. Після початку повномасштабної війни вона повернулася до проєкту «Ніхто не острів», присвяченого українському півдню. Його частини вже демонстрували в Україні, Польщі та США. Новим етапом стала казкова історія про Херсон.
Після деокупації митці неодноразово приїжджали до міста з волонтерською допомогою. Саме тоді вони познайомилися зі спільнотою церкви у Кіндійці, де працював гуманітарний центр, зокрема з панотцем Валерієм Гороховським, Мілею Давидович та іншими активними учасниками громади. Попри постійні обстріли та втрату житла, жителі Кіндійки й Антонівки продовжують підтримувати одне одного. Саме серед них з’явилися герої майбутньої вистави.
«Вистава — це також можливість для діалогу між тими, хто виїхав із Херсона, і тими, хто залишився. Часто можна почути узагальнення на кшталт «навіщо вони там», але кожна історія має свою унікальність», — говорить авторка проєкту Оля Михайлюк.
Казка про місто, яке не зникає
Історія починається з Чорного моря та чистого аркуша, на якому можна створити цілий світ: ріку, острови, мости, латаття, кавуни й людей. Та згодом з’являється звук війни — і кольори зникають. Однак навіть у темряві залишаються голоси людей, які підтримують одне одного, і дракони — символ тих, хто захищає, повертає кольори та допомагає знову «ясно бачити». Це казка про Херсон — місто, яке живе під обстрілами, пам’ятає степ і море та продовжує шукати свої кольори.
