Почати життя з нуля з однією валізою: як у Херсоні працює система допомоги евакуйованим

«Ми нікому не потрібні десь», «Чим будемо платити за оренду?», «Виїдемо, а де далі жити?». Ці фрази щодня чують волонтери, які пропонують евакуюватися людям з «червоної зони» чи окупованої лівобережної Херсонщини. Страх залишитися без даху над головою часто стає головною причиною, чому евакуацію відкладають до останнього.Водночас у Херсоні вже працює система рішень, яка допомагає людям пройти цей складний шлях: транзитні та колективні центри для проживання, соціальний супровід, доступ до гуманітарної, медичної й психологічної допомоги, а також чіткі механізми відновлення документів і подальшого переселення у межах громади або до безпечніших регіонів України.

Цей матеріал про практичні рішення, які вже діють. Ми показуємо, як живуть евакуйовані у херсонських прихистках, на яку підтримку вони можуть розраховувати та куди звертатися, щоб відновити документи й поступово повернути контроль над власним життям.

Історії евакуйованих херсонців і місця, де їм допомагають вистояти

У херсонських центрах для проживання завжди гомінко. Тут постійний рух: одних людей волонтери привозять, інші ж після кількох днів або тижнів вирушають далі: на квартири до родичів або в шелтери в більш безпечних регіонах України. Сюди евакуйовані приїжджають з базовими речами –найчастіше з однією або двома сумками, інколи навіть разом з тваринами. У коридорах – розмови, на кухні – запах їжі, у кімнатах – сумки з найнеобхіднішим. Хтось розкладає одяг у шафи, хтось уважно оглядає нове приміщення, А хтось одразу знайомиться з сусідами, ділиться своєю історією і вперше за довгий час дозволяє собі видихнути.

Евакуйовані розповідають: тут вчаться жити у новій реальності – без рідного дому та власного даху над головою. Для когось цей центр став тимчасовим, для інших – уже кілька місяців є єдиним безпечним місцем, де є тепло, вода, їжа і відчуття, що тебе не залишили наодинці з проблемами. 

«У моїй квартирі на Острові нині п’ять градусів морозу, бо опалення немає. Так, я хочу додому, але як там жити? А в центрі нормальні умови, тому й евакуювалася. Кожному дають ліжкомісце в кімнаті. Тут тепло, постійно є гаряча вода, нас годують. Якщо треба – можна скористатися і мікрохвильовкою, і пральною машиною», – розповіла евакуйована з мікрорайону «Корабел» Валентина Вікторівна.

До центрів люди приїжджають з однією-двома сумками, їх зустрічають фахівці та поселяють у вільні кімнати. Фото «Херсон плюс»

Загалом у Херсонській територіальній громаді є шість колективних і два транзитні центри, де люди можуть зупинитися після евакуації. За словами заступниці Херсонського міського голови Наталії Чорненької, тут можна залишатися як на три доби, так і на значно довший термін – залежно від потреб і життєвих обставин.

«Транзитні пункти функціонують з грудня 2025 року, і за цей час через них пройшли 38 евакуйованих осіб. Тут люди можуть перебувати до трьох днів, а далі мають визначитися – залишатися в Херсоні чи переїжджати до більш безпечного регіону, – говорить Наталія Чорненька. – Якщо людина не хоче їхати з міста і не має, де проживати в Херсоні, ми пропонуємо розміщення у колективному центрі. Таких центрів у нас шість, і нині там проживають 477 евакуйованих людей»

Жанна Миколаївна розповіла, що коштів на оренду житла немає, а залишатися на Острові – неможливо, тож родина вирішила тимчасово проживати у прихистку. Фото «Херсон плюс»

Минає вже пів року, відколи колективний центр став другою домівкою і для Жанни Миколаївни та її сина. Їх ще в серпні 2025 року евакуювали волонтери з Острова. Жінка дякує, що їм запропонували безоплатне проживання у гуртожитку, адже коштів на оренду житла вони не мають.

«У мене пенсія – 3 000 гривень, а в сина – 2 300. Про яку оренду житла можемо говорити? Так, нам подобається жити в цьому центрі, адже тут тепло, постійно годують, допомагають, якщо потрібно щось відновити чи переоформити, – каже Жанна Миколаївна. – Я виїхала із сином, який має другу групу інвалідності, взяла на двох базові речі, але нам усього вистачає. Поруч із нами багато жителів Острова: ми спілкуємося, допомагаємо одне одному, особливо якщо є самотні пенсіонери. У центрі є вода, тепло і світло, а на Острові ми жили без жодних комунікацій, тому зараз немає на що скаржитися. Годують двічі на день, за потреби щось докуповуємо з продуктів».

У Надії Григорівни багато вільного часу, тож вона зайнялася в’язанням – і час проходить швидше, і погані думки не лізуть до голови. Фото «Херсон плюс»

Влітку до колективного центру евакуювалася ще одна жителька Острова Надія Григорівна. За словами жінки, попри постійні обстріли, рішення про переїзд вона відкладала до останнього – розуміла, що можливості орендувати житло в Херсоні чи в іншому регіоні просто немає. Проте, коли волонтери повідомили про відкриття шелтерів для безоплатного проживання, погодилася.

«Ворог постійно обстрілює Острів, там було важко жити. Але ми і в магазин, і за водою ходили. Звісно, було страшно, але що робити? – розповідає Надія Григорівна. – Коли дорогою чули, що летить дрон, намагалися сховатися: і за будинки, і за дерева, і в мобільні укриття – де доведеться. Коли приїхали волонтери, я взяла одну сумку, собаку, їжу для неї й поїхала. Спочатку три доби жила у транзитному центрі, а потім мене переселили до постійного гуртожитку. Так тут і залишилася. Собаку вдалося прилаштувати в добрі руки, бо в пунктах із нею було б важко».

Коли місто стає «червоною зоною»: як у Херсоні вибудували систему підтримки для евакуйованих

Із розширенням «червоної зони» Херсон фактично щодня втрачає ще кілька безпечних кварталів. Обстріли змушують людей залишати домівки поспіхом – часто без речей, а інколи й без можливості попрощатися з домом. Кількість евакуйованих зростає, і транзитні та колективні центри стають для них першою точкою безпеки після виїзду.

 «Найчастіше евакуюються з Острова, Дніпровського району, зокрема нижче вулиці Перекопська, Склотара. З Комишан, нижче вулиці Центральної. Також є з Антонівки, з Кіндійки. Там складна ситуація, тому дехто не встигає навіть взяти одяг, лише документи. Але ми наголошуємо людям, що ми допоможемо і з речами першої необхідності, і з наборами гігієни, продуктовими наборами. Також евакуйовані можуть подати заявку на отримання грошової допомоги від донорів», – розповіла заступниця Херсонського міського голови Наталія Чорненька. 

У транзитному та колективному пункті людей годують, але за бажанням вони можуть самостійно купувати продукти і готувати собі на кухні. Фото «Херсон плюс»

Евакуація для багатьох виглядає як хаос і невідомість, але на практиці цей шлях супроводжують фахівці. У транзитних і колективних центрах працює система комплексної допомоги: людей не залишають сам на сам із рішеннями, а крок за кроком допомагають зрозуміти, що робити далі – від перших днів після виїзду до можливого переїзду в інший регіон України.

За потреби залучають соціальних працівників, медиків, психологів та інших спеціалістів. Вони не лише консультують, а й можуть організувати безоплатну подальшу евакуацію.

«Коли людина приїздить до нас, координатор та соціальні працівники проводять анкетування, визначають їхні потреби, за необхідності призначають індивідуальні консультації з вузькопрофільними фахівцями, роботу з психологом чи медичне обстеження. А далі складають план подальшої евакуації, – говорить Наталія Чорненька. – Ось, наприклад, евакуювали маломобільну жінку з Антонівки, ми надамо їй всю необхідну допомогу і надалі вона поїде до Одеси, де проживатиме разом зі своєю племінницею. Доставити її туди допоможе Херсонська обласна організація Товариства Червоного Хреста України, яка має спецтранспорт для евакуації, транспортування маломобільних людей».

Як відновити документи після евакуації: покрокові поради для херсонців

Після евакуації з окупованих територій або зон активних бойових дій одним із перших і найважливіших кроків є оформлення довідки внутрішньо переміщеної особи (ВПО). Саме цей документ дає право на соціальні виплати, гуманітарну допомогу та пільги. У Херсоні такі довідки оформлюють фахівці управлінь соціального захисту. Отримати статус ВПО можуть не лише ті, хто виїхав з окупованих територій, а й херсонці, які залишаються в місті, якщо їхнє житло зруйноване або офіційно визнане непридатним для проживання.

«Для цього потрібен витяг з реєстру поліції та довідка про стан житла. Людям, які виїхали з окупованих територій, достатньо мати паспорт зі штампом, що підтверджує прописку у населеному пункті, який нині окупований. Якщо ж реєстрація була в іншому місці, просимо надати будь-які документи, які підтверджують фактичне проживання – медичні довідки, документи дитини зі школи, трудову книжку. Траплялося, що людина жила в Скадовському районі, але офіційно була зареєстрована в іншому населеному пункті. Тоді допомагали місцеві громади – голови сільських чи селищних рад підтверджували, що людина справді проживала саме в їхньому населеному пункті», – пояснює в.о. директора департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради Оксана Васильєва.

З моменту відкриття центрів для проживання там працюють соціальні працівники чи фахівці із супроводу. Вони допомагають подати заяви на оформлення документів або проконсультують Джерело: архів «Суспільне. Херсон»

За словами фахівців, наразі масового звернення щодо відновлення документів у Херсоні не фіксують. Найчастіше по цю допомогу звертаються не евакуйовані, а люди, які були змушені змінити місце проживання через зруйноване житло. У таких випадках документи могли згоріти, залишитися під завалами або бути втрачені під час обстрілів.

У ЦНАПі наголошують: якщо документи втрачені – панікувати не варто. У кожному випадку є алгоритм дій, а фахівці на консультаціях пояснюють, куди саме звертатися.

«Потрібно відновити паспорт – ми направляємо людину до міграційної служби. У них є відповідні бази, і вони можуть встановити, якого зразка був документ, коли і ким його видали. Свідоцтва про народження, шлюб чи інші акти цивільного стану можна відновити безпосередньо через ЦНАП. Людина подає заяву, далі документи передають до ДРАЦСу, де й займаються їхнім відновленням. Готовий документ можна забрати або в ЦНАПі, або безпосередньо у відділі ДРАЦС», – пояснює Оксана Васильєва.

Окремо люди звертаються і з питаннями відновлення документів на житло чи інше майно. У таких випадках насамперед важливо з’ясувати, який орган видавав первинний документ. Найскладніше, за словами фахівців, працювати зі зверненнями людей старшого віку – вони часто пам’ятають, що житло або земля належать їм, але не можуть пригадати, яким саме чином було оформлене право власності.

«Якщо це нотаріально посвідчені договори – купівлі-продажу, дарування чи спадщини – потрібно звертатися до нотаріального архіву на Лавреньова, 7 і отримувати дублікати. Якщо квартира була приватизована, тоді це відділ приватизації на Ярослава Мудрого, 45. Документи на землю відновлюють через департамент землеустрою. – пояснює фахівчиня. – Ми часто на консультаціях разом розбираємо кожен випадок – з’ясовуємо, чи будинок був куплений, збудований, чи подарований. Бо більшість людей просто знають, що це його власність і все. А ми крок за кроком відновлюємо цю історію».

Документи про освіту можна відновити через Міністерство освіти і науки України – звернувшись на гарячу лінію, електронною поштою або через навчальний заклад, у якому навчалася людина. Натомість із трудовими книжками ситуація складніша.

«Якщо трудову книжку не встигли відцифрувати і дані не передали до Пенсійного фонду, тоді єдиний варіант – заводити нову і збирати довідки з кожного місця роботи. Або ж через суд доводити факт працевлаштування», – пояснюють у ЦНАПі.

Фахівчиня додає, що під час окупації Херсона місто втратило реєстр територіальної громади, через що багато людей нині не можуть отримати довідки онлайн, зокрема через застосунок «Дія».

«Ми зараз наповнюємо базу заново. Тому людям, які перебувають в інших регіонах чи за кордоном і не можуть отримати витяг через «Дію», потрібно звернутися до ЦНАПу і надіслати копії паспорта та ідентифікаційного коду – особисто або електронно. Після актуалізації даних електронні послуги стають доступними», – розповіла Оксана Васильєва. 

Зврніть увагу, що у шелтерах і центрах для проживання працюють фахівці із супроводу, які можуть від імені евакуйованих людей звертатися до ЦНАПу, допомагати з поданням заяв і надавати первинні консультації щодо відновлення документів.

Модульні містечка в громадах: довгострокове рішення замість тимчасового прихистку

Для людей, які після евакуації не мають можливості орендувати житло або повертатися до небезпечних районів, у громадах Херсонщини діють модульні містечка – як ще один варіант безпечного і стабільного проживання. Це рішення для тих, кому потрібен не короткочасний транзит, а місце, де можна жити родиною, планувати побут і поступово відновлюватися після втрати дому.

За бажанням евакуйованих людей їх можуть переселити до модульних містечок, облаштованих усім необхідним для повсякденного життя. Тут є кімнати для проживання, кухні з базовим набором техніки та меблів, а також санітарні приміщення з туалетами, душовими, пральними й сушильними машинами.

Наразі на правобережній Херсонщині функціонують два модульні містечка – у Чорнобаївській та Дар’ївській громадах. Вони приймають як одинаків, так і родини з дітьми, людей літнього віку та осіб з інвалідністю.

Такі умови облаштували у модульних будиночках для евакуйованих – там можна жити цілими родинами Джерело: Херсонська ОВА

«Модульне містечко в Чорнобаївській громаді розраховане на 310 місць. Нині там проживають 165 людей, є резерв для заселення. У Дар’ївській громаді встановили 20 модульних будинків, у яких зараз мешкають 28 людей. Крім того, є ще 30 вільних місць для поселення. Проживання в модульних містечках та прихистках є довгостроковим – нікого звідти на вулицю не виселяють», – розповів під час пресконференції начальник Херсонської обласної військової адміністрації Олександр Прокудін.

Важливо, що модульні містечка не розглядають як тимчасове або аварійне рішення «на кілька тижнів». Люди можуть проживати там стільки, скільки потрібно – до моменту повернення в безпечне житло, відновлення зруйнованого дому або прийняття рішення про переїзд в інший регіон.

Крім уже діючих містечок, громади Херсонщини поступово розширюють цю інфраструктуру. У Високопільській громаді наразі облаштовують ще одне модульне містечко. Аналогічний проєкт планують реалізувати і у Великоолександрівській громаді. Це дозволить створити додаткові місця для проживання людей, які вимушено залишають домівки через бойові дії або постійні обстріли.

Евакуація з червоної зони – це не рух у невідомість, а процес, який у Херсоні сьогодні має визначену систему підтримки. Хоча ці рішення не компенсують втрату домівок, вони дають практичні ресурси для стабілізації життя: час, захищене середовище і доступ до допомоги. Для багатьох евакуйованих саме така підтримка стає відправною точкою для ухвалення нових рішень і поступового відновлення – навіть якщо початок цього шляху обмежується однією валізою.

Автор: команда «Херсон плюс»

Ця публікація була підготовлена ​​в рамках проєкту «Посилення стійкості українських медіа», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключно поглядами авторів і не обовʼязково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬ або IRMI.