Разом до перемоги, або Як це читати, коли за вікном війна?

«Обстріли… вибухи… А ми сидимо читаємо». З таких слів розпочинається наша розмова з херсонкою Мариною Рудаковою, яка вже кілька років реалізовує в місті соціальний проект з елементами каністерапії «Кіміко Такара. Читаємо разом». Ініціатива не припинила свого існування і під час війни, тільки відтепер вона проходить у онлайн-форматі.

«Кіміко Такара. Читаємо разом»

Безперечно, головною дійовою особовою в цьому проекті є собака породи акіта-іну або японська акіта – Кіміко Такара, яка вже давно відома за межами не лише Херсонщини, а й країни. За кілька років свого «виставкового» життя вона тричі ставала «Кращим представником породи в Україні», взявши усі можливі чемпіонські титули та нагороди. А ось серед дітей Кіміко більше відома як пухнастий чотирилапий лікар. І не даремно, бо вона – сертифікований каністерапевт зі спеціалізацією «собака для читання».

Під час таких реабілітаційних уроків – діти навчаються долати труднощі в читанні вголос, покращують техніку та якість. Крім того це й ще позитивно позначається на вмінні спілкуватися.

Не втомлююся повторювати: 95% успіху наших дітей у майбутньому залежить від їх вміння читати вголос! Адже мозок дорослої людини, яка любила читати в дитинстві – вміє краще активувати всі свої ресурси, нiж мозок людини, яка навчилася читати вже будучи більш дорослою або читала час від часу», – зазначає Марина Рудакова.

Для довідки: Каністерапія (з латинської «canis» – «собака») – методика позитивного психосоціального й фізіореабілітаційного впливу на людей, які цього потребують, через спеціально керованих і навчених собак.

Нова точка відліку проекту – 24 лютого

Ще під час першого локдауну ми почали практикувати проведення наших читань в онлайн-форматі, через платформу ZOOM. Тож коли почалася війна, одразу вирішала повернутися до цього досвіду», – розповідає пані Марина.

Про своє рішення херсонка написала в групу проекту і відповідь від батьків не забарилася. Бажаючих виявилося стільки, що читання з Кіміко почали проводитися замість щосуботи – щоденно, з 12 до 16 години.

З’явилося багато нових дітей, навіть з інших міст. Вік, напевно в середньому, від 7 до 14 років. З кожною дитиною заняття проходять індивідуально, бо в дистанційному форматі відсутній тактильний контакт і тому ось це відчуття «особистого зорового контакту» дуже важливе», – наголошує власниця Кіміко, додаючи: «Я пишаюся Кіміко, яка не зважаючи на нестачу корма (вже доводиться домішувати їй котячий) щойно чує дитячий голос – хутчіш вмощується на своєму диванчику й уважно слухає як читає дитина».

Про обстріли й вибухі – Кіміко по секрету

Відмітимо, що з початком військових дій проект «Кіміко Такара. Читаємо разом» набув нового значення. Бо дітям мало лише читати собаці – вони діляться із нею своїми хвилюваннями, описують події навколо них та навіть демонструють свої таланти, наприклад спів чи гру на музичних інструментах.

Я спеціально ставлю будильник на 20 хвилин, час який відведений саме для читання. А вже після цього діти мають можливість безпосередньо спілкуватися з Кіміко. Я розумію, що для них це важливо. Таким чином вони відволікаються від обстрілів (своєрідне відключення реакцій), заспокоюються та здобувають віру у завтрашній день», – ділиться Марина Рудакова.

Моє завдання – просто ввімкнути камеру. Бо перші слова дітей «Привіт, а де Кіміко?». Тож я її кличу, вона лягає перед камерою і все, я можу спокійно йти займатися своїми справами. Адже там я вже не потрібна… Дуже запам’ятався випадок, коли 11-річний Павло з Антонівки розповідав Кіміко як їх селище бомбили, як йому було страшно… Тож відмовити в такому «позаурочному» спілкуванні я просто не можу».

Світ повинен знати, що відбувається в Україні

Нещодавно Марина Рудакова започаткувала ще одну ініціативу – флешмоб «Kimiko’s friends are for Peace!». Суть якого полягає у тому, щоб зробити фото свого домашнього улюбленця з будь-яким українським атрибутом та підписати відповідними хештегами #animalsforpeace #kimikoforever

Ініціативу вже підтримали чимало людей зі своїми домашніми тваринами. Зокрема, з Німеччини, Шотландії та Словаччини.

Це може бути будь-яка тваринка: папуга, черепашка, хом’як та навіть рибка. Головне – це залучення батьків та дітей до спільної справи. Крім того, запускаючи такий флешмоб я хочу привернути увагу світової спільноти до війни в нашій країни. Адже наразі ми в такій ситуації, що необхідно робити все що можеш тут і зараз», – підкреслює пані Марина.

Автор: команда “Херсон плюс

Можливо, вам також сподобається…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.