«Мої діти не раз засинали під залпи градів та сирен повітряних тривог… Тому звук працюючої вишивальної машинки, навіть поряд, ніяк не потурбує їх сон. Поламані голки, порожні шпульки, затуплені ножиці – такі в мене «відстріляні гільзи». А 11 шевронів за дві доби – моя зброя. Це мій фронт на сьогодні», – майстриня Анастасія Борисова.
На такий допис натрапила команда нашої редакції в соціальній мережі. Його авторка – волонтерка з Нової Каховки Анастасія Борисова, яка наразі тимчасово проживає в Одесі. Дівчина створює унікальні шеврони на побутовій вишивальній машинці. Цим напрямком Анастасія почала займатися ще в окупації у рідному місті. Однак трансформувати творчість у своєрідний напрямок підтримки українських військових допоміг один випадок вже після евакуації. Усі подробиці – далі у матеріалі.
«В окупації я займалася ліками, а творчість була для душі»
Ще до початку повномасштабного вторгнення новокаховчанка Анастасія Борисова волонтерила та допомагала дітям з інвалідністю. Не полишала це робити дівчина і після 24-го лютого 2022 року.
«В мене старший син має інвалідність, тому я чітко розумію всі проблеми з якими стикаються родини в таких ситуаціях. І перше, без чого залишилися ми в окупації – медикаменти, в більшості випадків, які були життєво необхідні нашим дітям. Епілепсія, цукровий діабет, вади серця, нервові розлади – це далеко не весь перелік хвороб… А аптеки в Новій Каховці три місяці стояли геть порожніми. Коли ж препарати почали завозити з Криму – вони виявилися сумнівної якості, наче зроблені з крейди й зовсім не допомагали. До цього додалося відсутність аналогів та завищена у 10 разів ціна. Тож я почала проводити збори на своїй сторінці у соцмережі, завдяки яким мої друзі в Одесі закуповували ліки та передавали всіма можливими способами мені», – розповідає Анастасія.
Допомога людям з інвалідністю в окупованій Новій Каховці
Водночас із цим дівчина почала займатися виготовленням патріотичних аксесуарів: від прикрас для волосся до нашивок. Роботи викладала у соціальній мережі та навіть розповсюджувала по місту. Не приховує, на той момент творчість була більше для душі, можливістю відволіктися та емоційно перепочити від подій довкола.
Роботи Анастасії під час окупації
За таким «розкладом» Анастасії вдавалося жити в окупації п’ять місяців, поки російські військові не почали активно розшукувати місцевих волонтерів. Крім того окупаційна влада заглушила український зв’язок, а кількість ворожої техніки в Новій Каховці. збільшувалася з кожним днем. Її окупанти розташовували поруч з житловими будинками. Та найбільшим хвилюванням для дівчині стало те, що син через відсутність реабілітації почав втрачати певні навички. Тож переймаючись за здоров’я та безпеку своїх дітей Анастасія Борисова вирішила виїхати. Шлях на підконтрольну Україні територію виявився вкрай складним:
«На той момент в черзі на безкоштовну евакуацію значилося близько 20 тисяч людей. Так як мій син має інвалідність – у нас була окрема черга. Проте тоді ще й підвела погода: дощі розмили «дороги життя» і черга ще більше посунулася назад. Ми були постійно на валізах та в пошуках зв’язку, аби не пропустити «заповітного» повідомлення. Врешті нас погодилися вивезти власники двох легкових автівок, які необхідно було перегнати. В одній машині були ми, а в інший – інвалідний візок».
На блок-пості у Василівці родина опинилася 130-ми у колоні. Знаючи що на добу російські військові пропускають лише до 100 машин – Анастасія кілька разів зверталася до них, аби їх перевірили позачергово. Вона пояснювала, що в автівці дитина з інвалідністю, яка не може ходити, розмовляти чи сидіти спокійно довгий час. Та окупанти лише відмахувалися від неї. За 20 хвилин до закриття проїзду о 19.00 новокаховчанка здійснила останню спробу.
«Я підійшла з сином на візочку та сказала дивиться: ось цей хлопець 10 годин перебуває під сонцем, в нього вже опіки на ногах, наслідки ночі в таких умовах взагалі важко уявити… І вони раптово погодилися та дали нам 5 хвилин, аби ми під’їхали. Проте на цьому «жести доброї волі» закінчилися. Їм щось не сподобалося в документах на машини і вони їх просто віджали. А нас пересадили у найближчу легкову автівку до Запоріжжя. Двоє дорослих та двоє дітей, валізи, інвалідний візок… Не знаю як ми взагалі змогли вміститися та доїхати…», – не приховує Анастасія Борисова.
Зважаючи на такі умови евакуації дівчина не змогла забрати з собою вишивальну машину чи інші інструменти та матеріали для творчості. Проте це не зупинило її у своєму прагненні допомагати. По приїзду до Одеси новокаховчанка продовжила волонтерити, зокрема плела маскувальні сітки та виготовляла окопні свічки.
Після евакуації Анастасія продовжила волонтерити
Додамо також, що як виявиться Анастасія з родиною виїхала дуже вчасно. Бо через кілька днів поруч з їх будинком стався приліт, вибуховою хвилею значно пошкоджено і квартиру майстрині.
Квартира Анастасії після прильоту поруч з будинком
«Виготовлення шевронів – мій особливий фронт»
Через два місяці після виїзду Анастасії Борисової з окупованого міста вирішили евакуюватися її батьки. Вони і привезли вишивальну машину до Одеси на прохання дівчині. Адже придбати на місці таке обладнання було занадто дорого.
«Коли всі інструменти та матеріали були в мене «на руках» – друг попросив зробити нашивку з гербом Нової Каховки та віддати його знайомому в Одесі. Знайшла схему, вишила виріб і пішла на зустріч передати, а туди прийшов військовий. Виявилося, що я робила цей шеврон для нього і він ось на днях вирушає на херсонський напрямок. А сам чоловік з Нової Каховки, тому і захотів собі таку «відмітку» як своєрідний талісман. В мене було стільки сліз, бо зовсім не очікувала такого розвитку подій. Увесь цей час я гадала, що роблю виріб для цивільної людини більше як сувенір чи згадку про рідне місто… Для мене була честь передати таку частку підтримки одному з наших Героїв», – згадує майстриня.
Після цього випадку Анастасія вклала кілька відшитих шевронів у посилки з окопними свічками для бійців на херсонському напрямку. А вже через деякий час з нею почали зв’язуватися військові з проханням зробити для них індивідуальні нашивки.
Приклади шевронів, які створила Анастасія
«Спрацювало «сарафанне радіо», бо мої контакти шукали і через друзів, і через місцеву волонтерську організацію. Розголос був таким, що почали звертатися не тільки наші захисники, а й парамедики та рятувальники. І я вирішила, що це буде моїм особливим фронтом. Кожен шеврон я роблю від душі, вкладаючи частинку своєї турботи, наснаги та вдячності. Адже вірю, що таким чином заряджаю виріб та він становиться додатковою «бронею», – говорить Анастасія Борисова.
Тож дівчина почала на постійній основі виготовляти нашивки для українських військових абсолютно безкоштовно. Спочатку майстриня купувала тканину та нитки на власні кошти та коли попит зріс ще більше – друзі вмовили її відкрити спеціальній збір. Тому нині підтримати Анастасію в її справі може кожен бажаючий, зробивши донат на необхідні матеріали на будь-яку суму.
«Для цивільних я також роблю шеврони, однак в них окрема черга. Цими замовленнями займаюся тільки після того як закриваю всі запити по військовим або тих, хто іншим чином наближує нашу Перемогу. Об’єми насправді великі, наприклад звертається батальйон і тоді потрібно відшити одразу 15 нашивок. Крім того, зараз планую провести з друзями аукціон. На ньому будуть представлені шеврони з тризубом, який світиться у темряві. Вилучені кошти підуть на придбання рацій та дрону для одного з підрозділів. А ще я надаю вироби на заходи-лотереї, які теж проходять на підтримку ЗСУ. Адже моє рідне місто досі під окупацією», – зазначає новокаховчанка.
«Шеврон, як просування нових символів»
Згадуючи про Нову Каховку Анастасія Борисова додає, що нині виготовляє шеврони з двома видами гербів міста: офіційним та неофіційним. Останній був розроблений та реалізований на прохання місцевих жителів.
«В нас офіційний герб міста містить будьонівку і коли я почала відшивати нашивки з ним – почалося багато суперечок в мережі. Тоді художник з Нової Каховки Владислав Корнюк намалював зовсім новий герб. Він полюбився і мені, і людям, тож саме його я просуваю зараз. Щодо офіційного гербу, то я також продовжую його робити, виключно на прохання військових», – пояснює майстриня.
Два види шевронів з гербом Нової Каховки
Вона додає, можна зобразити на шевроні будь-який малюнок. Однак в більшості випадків його доводиться трансформувати під вишивальну схему, бо багато деталей просто не можливо виконати на машинці.
«Будь-яка вишивка починається зі схеми. Це файл спеціального формату, де прописано кожен стежок відповідного кольору та розмір зображення. Інколи готові схеми можна відшукати в Інтернеті, але найчастіше їх необхідно розробляти самостійно. Тут необхідно вміти працювати зі специфічними програмами. У випадку з гербом Нової Каховки мені навіть довелося звертатися до професіоналів, бо була дуже складна робота. Щось простіше – розроблюю сама. Наприклад, світанок над Дніпровськими хвилями чи херсонський єнот. А ще нещодавно був індивідуальний виріб: кавун з оченятами та посмішкою, який в одній руці тримав ножик, а в інший – ногу окупанта. І зверху була надпис «Каховка». Це був такий запит від військового», – ділиться Анастасія.
Загалом, за добу майстриня може виготовити два шеврони. Та ця кількість зростає до 10, коли їй на допомогу приходить родина.
Приклади шевронів, які створила Анастасія
«За можливістю до мене приходить мама та допомагає пришивати липучки до нашивок чи оброблювати їх краї. А брата я навчила кількома процесів на машинці, тому прості елементи може наносити на тканину і він. Дуже хотілося би робити ще більше, проте побутова машинка не дозволяє збільшувати навантажування. Вона взагалі не розрахована на подібній формат, її максимум – декоративне оздоблення. А вона нині працює як промислова, тому дає збої, її часто потрібно розбирати та чистити. Все це звичайно впливає на строки, але намагаюся робити все можливо від себе. Без нашивок не залишиться ніхто з наших хлопців», – зазначає Анастасія Борисова.
«Звіти» від військових про отримання шевронів
Наприкінці нашого спілкування волонтерка ділиться своєю маленькою ініціативою, яка виникла під час виготовлення шевронів для ЗСУ:
«Дуже часто військові питали мене, що вони винні за нашивки і не хотіли приймати відповідь, що це безкоштовно. Нині в мене є для них відповідь: «виріб за автограф та обійми». Ось така в мене виникла ідея. Для цього я спеціально завела блокнот, де збираю підписи наших захисників. Для них це стимул зустрітися зі мною, бо дали обіцянку. А для мене – це реліквія, про яку я буду розповідати дітям та онукам. Бо ці хлопці та дівчата – Герої України!».
Шеврони для військових безкоштовні, єдине що просить майстриня – автограф та обійми
Автор: команда «Херсон плюс»
