Священник з Антонівки забезпечує людей продуктами та відкрив кухню гарячих обідів

Херсонці – справжня сила, адже попри війну, власні проблеми вони гуртуються цілими районами і допомагають тим, хто цього потребує. Приклад тому родина отця Ігоря Макара з невеликого селища Антонівка, що поблизу Херсона.

Через повномасштабне вторгнення пан Ігор разом із жінкою та дітьми виїхали до Тернопільщини. Попри те, що родина має статус внутрішньо переміщених осіб і виїхала майже без нічого, вони продовжують допомагати своїм землякам. Пенсіонери, багатодітні, матері-одиначки та навіть жителі малих сіл – допомога від родини доходить до кожного.

Рятували життя дітей

Як і більшість жителів Херсонщини, для родини Ігоря Макара 24 лютого мало бути звичайним днем з купою планів та домашніх справ. Та вже о 04:00 голова родини прокинувся від вибухів та спалахів, що виднілися у далечині.

Спочатку подумав, що мені почулося, а потім вийшов на вулицю і побачив як вдалечині видніється сяйво. Тоді у моїй голові промайнула думка, що росія розпочала вторгнення. Не встиг відійти від звуку вибухів, як зателефонувала кума з Берислава. Її слова: «У Каховці бомблять військову частину, заправку. Люди всі збираються. Ми не знаємо, що робити» і це остаточно підтвердило мої думки про війну. Я не довго думаючи сів за кермо і поїхав до того Берислава, щоб забрати куму і дітей. Вже там і зустрів перші колони техніки», – каже житель смт Антонівка.

Будинок родини знаходиться поблизу Антонівського мосту, де з перших днів вторгнення велися запеклі бої. І хоча пан Ігор разом із дітьми та дружиною повністю облаштували підвал для укриття, та залишатися у рідному домі все ж не наважилися. Кажуть, дуже переживали за життя своїх дітей.

Ми бачили, як вже їхала техніка, як поблизу мосту встановлювали військове спорядження, щоб відбиватися. Наші хлопці готові були боротися за місто і за свободу. Я усвідомлював, що будинки однозначно постраждають, а підвал може і не врятувати. Наші рідні мешкають на західній частині України, тож ми вирішили евакуювати дітей до них. Ми з дружиною не думали, що залишимося у Тернополі, адже мали на меті допомагати землякам», – розповів отець Ігор.

Шлях для жителів Антонівки видався складним, враховуючи затори на дорогах та паніку людей. Діставшись Миколаївщини, родина вирішує залишитися в Южноукраїнську, щоб переночувати і відійти від шоку. І тільки потім їхати далі.

У будинку в Южноукраїнську працював газовий конвектор і періодично видавав такі звуки як хлопки. Тоді моя донька підскакувала і казала: «Тату, нас знову бомблять?» Я розумів, що вона налякана, бо і сам здригався від тих звуків. Але намагався її заспокоїти. Розумієте, мої сини не чули вибухів, а ось кімната доньки виходить на сторону Антонівського мосту, то вона все чула. Тоді я вчергове переконався, що евакуювати дітей до рідних – правильне рішення», – додає отець Ігор.

Саме з 24 по 28 лютого на Антонівському мосту точилися запеклі бої. Понівечені будівлі без світла, води, загиблі жителі та постійний страх – так і донині живуть жителі деяких населених пунктів тимчасово окупованої Херсонщини.

Працюємо для херсонців

Опинившись у Тернополі, родина Макарів жодного дня не впускала можливість розповісти місцевим жителям про рідне місто та Херсонщину. Зокрема, отець Ігор отримав запрошення на проведення служб від храму Успіння Пресвятої Богородиці. Ось там систематично і розповідає парафіянам про жорстке, болюче сьогодення людей в окупації.

Я роблю це, бо бачу віддачу від парафіян. Вони неодноразово підходили після служби до мене і дякували за розповіді. Самі люди кажуть, що у Тернополі поступово забувають про війну, адже дякуючи Богові, військові дії не проводяться, ракети не літають, лунає лише сирена. А ось мої розповіді нагадують, що поки ми тут живемо, там гинуть люди, над ними знущаються і вбивають. Я нагадую, що Херсон – Україна, а наші люди – герої», – додає Ігор Макар.

Більше того, парафіяни допомагають отцю Ігорю збирати гуманітарні вантажі до Херсона, Зеленівки, Інженерного, Антонівки. Наприклад, одна з тернополянок підійшла і запропонувала купити ліки, що так необхідні жителям в окупації. Священник погодився і вже наступного разу пані стояла з пакетом медикаментів, придбаних строго за переліком. І такі випадки не поодинокі.

Церква «Голгофи», парафія храму Успіння Пресвятої Богородиці, «Пласт Тернопіль», Благодійний фонд «Карітас» – частина організацій, що готові передавати гуманітарні вантажі з Тернополя до Херсонщини. Також через знайомих я намагаюся виходити на інші місцеві благодійні фонди та організації, щоб більше передавати допомоги нашим людям. І ви знаєте, мене чують, і приносять те, що дійсно потрібно. Інколи це і продукти харчування, дитячі підгузки, медикаменти. Речі не беремо, адже поки цього наші херсонці не потребують. Але я вдячним за все, бо це дуже велика підтримка», – розповідає він.

Наразі родина налагодила роботу з всеукраїнськими та міжнародними організаціями. Їх підтримка дозволила забезпечити не лише жителів окупованого Херсона та найближчих населених пунктів гуманітарною допомогою, а й переселенців, які вирвалися з окупації на західну частину України.

За підтримки Української освітньої платформи, Східноєвропейської гуманітарної місії, Благодійного фонду «Сумка Самарянина» ми робимо добрі справи для людей, які цього потребують. Відтак вже передали по 150 наборів жителям Інженерного та Антонівки, а 550 – Зеленівки. А за підтримки «Пласт Херсон» були передані пакунки з продуктами по громадам західної частини України, де наразі проживають переселенці. Ми націлені на підтримку свої земляків у різних куточках України. Тож, як тільки дізнаємося, що люди виїхали з окупованої Херсонщини і потребують допомоги, то намагаємося організувати для них продуктові набори, набори із засобами гігієни. За необхідністю і медикаменти передаємо», – наголошує волонтер.

А ось напередодні Дня знань, юних переселенців з Херсонщини та інших окупованих територій забезпечили ранцями та канцелярією. Всього видали 26 шкільних наборів.

Більше того, в одному з населених пунктів (не розголошуємо з міркувань безпеки) вдалося відкрити благодійну кухню для тих, хто залишився в окупації сам на сам зі своїми проблемами та не має навіть продуктів харчування. Кухня працює на базі парафії «Різдва Пресвятої Богородиці».

У рамках проєкту «Реагування на надзвичайні ситуації внаслідок бойових дій в Україні» за підтримки Caritas Ukraine & Caritas Odesa UGCC два рази на тиждень готуємо обіди. Це і запашна випічка, гарячі борщі, супи з м’ясом та сметанкою, звичайно є і каша, макарони. Ми не збираємо людей в одному місці, а просто домовляємося з ними і розвозимо продукти до будинків. Разом допомагаємо», – йдеться на сторінці парафії.

Підтримка з кожного куточку України надважлива для жителів окупованої Херсонщини. Люди вірять, перемога незабаром настане і всі зможуть обійнятися, і подякувати тим, хто творить добро і не залишає в біді.

Автор: команда «Херсон плюс»

Можливо, вам також сподобається…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *