“Тільки чуємо вибухи – біжимо в укриття!”

Життя вихованців Центру соціально-психологічної реабілітації дітей в окупованому рашистами Херсоні

Діти лякаються, коли чують вибухи або пролітає гвинтокрил, іноді посеред ночі доводиться спускатися до бомбосховища через загрозу обстрілів. У таких умовах ми з вихованцями закладу вже живемо понад місяць», – розповідає директор Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Володимир Сагайдак.

Сьогодні центр є домівкою для 49 різновікових дітей, які не мають батьків або опинилися в складних життєвих обставинах. Вони потребують систематичного нагляду, підтримки та допомоги, адже серед них є як 17-річні підлітки, так і 3-річна малеча. Попри те, що повномасштабне вторгнення рашистів розділило життя людей на «до» та «після», педагоги намагаються внести у буденність дітей трохи радості.

З першого дня війни ми з дітьми не розлучались ні на мить! Коли тривога, ми звичайно ж дотримуємось всіх правил, а як не чутно гулу ракет, пострілів та вибухів, то займаємось за звичайним графіком роботи: підйом, сніданок, гра, майстер-класи. Єдине від чого змушені відмовитись – прогулянки. Я не кажу, що ми тут герої, але разом тримаємось», – додає пан Володимир.

Відголоски війни та перші пошкодження у Центрі

За словами працівників центру, всі вихованці закладу розуміють, що наразі на території України йде війна. І це не лише через бесіди та лекції, які щоденно проводяться, а й через те, що їх заклад вже встиг постраждати від окупантів. 28 березня осколок російської ракети потрапив у вікно кімнати на другому поверсі. Вихованці та працівники не постраждали.

Більше того, саме через війну не всі працівники можуть дістатись робочого місця. І за ними сумують діти. Та Володимир Сагайдак наголошує, першочергово наразі треба дбати про життя людей:

«Перші два тижні були шоковими для людей і більшість просто залишалися вдома. Наразі вже поступово працівники приїздять. Проте варто враховувати, що тут все залежить не лише від бажання чи стану працівників, а й ситуації. У нас був випадок коли вихователь доїхав до блокпосту і почув фразу: «Повертайся додому або ж застрелимо!» Людина була засмучена, але життя найважливіше. Ми все розуміємо!»

Творчість як спосіб порятунку від стресу

Колектив разом із дітьми не втрачають можливості займатись улюбленими справами, тож у перервах між вибухами вони проводять весь вільний час за творчістю. Танці, співи, гра на музичних інструментах та малювання – і це ще не весь перелік щотижневих занять. До того ж, на базі закладу є волонтерська кімната, комп’ютерний клас.

Нам пощастило, що поряд мешкають директори творчих закладів, зокрема музичної школи №4 та художньої школи. Вони неодноразово приходили до нас і організовували для дітей цікаві майстер-класи. Доки одні малюють плакати «Ми за мир», інші навчаються грати на фортепіано чи гітарі. За кілька уроків вже є позитивний результат. Ми вдячні директорам, що приділяють увагу нашим дітям у такий тяжкий час»,- ділиться пан Володимир

А вже свої навички вихованці центру продемонстрували на концерті приуроченому до 8 Березня. І зібрали чимало схвальних відгуків як від керівництва закладу, так і своїх друзів. Відео з концерту надіслали і нам.

Володимир Сагайдак переконаний, війна не привід забувати і про розвиток. Саме тому намагаються поєднати творчість і з пізнавальними іграми. Таким чином розвивають логіку, навчаються новому та поповнюють словниковий запас:

Хто пам`ятає гру «Поле чудес»? Для дітей вона нова і грали вони з великим інтересом. Пропоную вам пограти разом з нами. Питання із словника української мови. Наприклад, постійно робити одне і те ж саме не отримуючи іншого результату та дуже страждати через це. Відповідь складається з 10 букв. За правильну відповідь можна ще й отримати приз.»

Волонтери – наша сила!

З перших днів волонтери стали колосальною підтримкою для всіх закладів Херсона та області і Центр соціально-психологічної реабілітації дітей – не виключення. Вже більше місяця вони систематично закривають потреби дітей. Кисломолочна продукція, овочі, фрукти, крупи, засоби гігієни та навіть ліки – знаходять усе.

Наша підтримка – волонтери, громадські організації і благодійні фонди. Саме вони завозять до нас продукти і допомагають вижити у цій складній ситуації. Я скажу так: якщо б не вони, то не знаю як би ми тут із дітьми протримались. Завжди прошу Бога зберегти всіх волонтерів, які ризикуючи власним життям допомагають всім нам. Разом ми переможемо, ми – Україна»,- додає Володимир Сагайдак

Заклад тримає зв`язок з іноземними волонтерами. Вони пропонували евакуювати вихованців до Італії, Іспанії, Франції, Англії, Німеччини чи Литви. Та керівництво було вимушено відмовитись через постійні обстріли та нестабільну ситуацію.

На цьому небайдужі херсонці вирішили не зупинятись. Так, місцева волонтерка і журналістка Євгенія Вірлич оголосила збір коштів на підтримку Центру. Планують зібрати 100 тисяч гривень на оновлення блоку, який постраждав через ві     йськові дії. З нами ділиться, пана Володимира знає не один день і вражена його ставленням до дітей.

Скрін збору коштів станом на 01 квітня 2022

Для мене особисто обстріл будинку, де перебувають діти, це дикість, а коли я добре знаю, як у цьому будинку піклуються про дітей, то мені вже стає боляче. Саме в цей час ми з редакцією замовили розробку платформи краудфандінгу, аби кожен охочий міг у два кліки допомогти. Платформу нам віддали 28 березня – коли і обстріляли центр, який очолює Володимир. Погодили суму з Володимиром і розпочали збір. Люди дуже жваво відгукнулись: лише за тиждень ми зібрали понад 47,5 тисяч гривень. Це просто чудові темпи!» – радіє Євгенія Вірлич.

Херсонці, допомогти можете і ви. Переходьте за посиланням клікайте на кнопку «Підтримати» і залишайте посильну для вас суму на потреби закладу.

Автор: команда “Херсон плюс

Можливо, вам також сподобається…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.