У єдності наша сила! Громадські активісти об’єднуються задля допомоги тимчасово окупованій Херсонщині
Тільки разом нам під силу перемогти страшну війну, що розв’язала росія. Тож маємо єднатися, працювати і допомагати тим, хто сьогодні цього дійсно потребує. У єдності наша сила»….
Це не просто гарні слова, а реальна позиція волонтерів міжнародної гуманітарної організації Plain Compassion Crisis Response, серед яких і уродженка Рівненщини Людмила Іваненко. З початку повномасштабного вторгнення дівчина прийняла для себе рішення залишатись в Україні і чимдуж допомагати своїм землякам. Сьогодні під опікою організації жителі Авдіївки, Мар’янки, Красногірки та Херсонщини. Не залишають без допомоги і тих, хто через ворожі обстріли був вимушений бігти на західну частину України.
Разом із міжнародною організацією ми допомагаємо від початку повномасштабного вторгнення. Представники організації у перші дні приїхали, щоб розвідати ситуацію і тоді їм знадобився перекладач. Я погодилась бути в їх команді. Бо, коли цілодобово сидиш і читаєш новини, то це можна було посивіти. Тому вирішила бути корисною для людей, якось допомагати. І ось так розпочалась моя діяльність волонтера. Наразі наш штаб знаходиться у Дніпрі, адже звідси найшвидше можна доїхати до прифронтових територій», – розповідає Людмила Іваненко.
Допомога від першого вибуху….
Команда організації Plain Compassion Crisis Response опікується жителями прифронтових зон. Зі слів Людмили Іваненко, таких населених пунктів чимало, проте намагаються доїхати до кожного. Більше того, на волонтерів там вже чекають.
Ми переважно допомагаємо жителям Донеччини, Луганщини, бо ситуація критична, а людям треба вижити. Евакуюватися з населених пунктів бажають не всі. Ось так ми кожен тиждень приїжджаємо туди і вже на нас там чекає капелан. Він спочатку проповідує, а потім ми роздаємо людям гуманітарну допомогу. Привозимо їм продуктові набори, медикаменти, засоби гігієни. Люди усміхаються, дякують і це головне для нас», – каже Людмила.
Щодо переселенців, то команді вже вдалось налагодити роботу з громадськими організаціями Запорізької, Дніпропетровської, Львівської областей та в Одесі. Також гуманітарну підтримку отримують і місцеві парафіяни.
Ми не спілкуємося з переселенцями на пряму. Переважно у нас є вже знайомі організації, що опікуються внутрішньо переміщеними особами, і через них надходить наша допомога. Нам просто кажуть, що переселенці на Львівщині потребують крупи, цукор, знеболюючих або жарознижуючих. Тоді ми збираємо це все і доставляємо. Найчастіше допомогу на організації передаємо у великих мішках або насипом. Там вже на місці фасують і формують продуктові набори для людей», – розповіла Людмила.
Пані Людмила акцентує увагу на тому, що ресурси організації також є обмеженими. Натомість людей у біді не залишають і намагаються підтримати хоча б частково. Інколи допомогу треба трохи почекати.
Окупація – не привід забувати про людей!
Тимчасово окуповані території вважаються для волонтерів одними з найнебезпечніших. Проте це не зупиняє громадські організації, благодійні фонди знаходити можливість підтримати людей в окупованій Херсонщині. Пані Людмила наголошує, все вдається завдяки плідній співпраці з активними, небайдужими херсонцями.
До мене звернулась місцева жителька Елла Петренко і розповіла, як важко жити людям в тимчасовій окупації. Розповіла все в деталях про катування з боку росіян, страх людей та нестерпне життя. Ми запитали, чи можемо чимось допомогти? Вона сказала, що є Ірина Мєзєнцева, яка від березня організувала у Херсоні волонтерський штаб і дійсно систематично допомагає людям. Тоді ми сконтактувались з Іриною і почали співпрацювати. Так вийшло, що ні з Еллою, ні з Іриною ми особисто не бачились, але головне наша співпраця діє і люди в окупації отримують від цього користь», – каже дівчина.
Після запакування, до місця призначення, посилка може їхати як три дні, так і місяць. Адже все залежить від поведінки окупантів, швидкості пропуску на блок-постах та безпекової ситуації. Натомість волонтери напрацювали вже свою схему, завдяки якій вдається передавати посилки до Херсона протягом трьох місяців.
Спочатку ми привозимо або передаємо коробки з гуманітарною допомогою на Запоріжжя до перевіреної людини. Потім з Херсонщини приїжджає волонтер, забирає все і привозить до місця призначення. Наразі ми вже допомагаємо не лише команді Ірини Мєзєнцевої, а ще двом групам волонтерів. Намагаємося організувати роботу так, щоб посилки відправляти щотижня або раз на два тижні. Бо розуміємо, що людям це необхідно», – додає пані Людмила.
Продукти харчування, дитячі та дорослі підгузки, ліки і навіть харчування для малечі – саме таким цінним вантажем систематично організація Plain Compassion Crisis Response забезпечує тих, хто змушений виживати в окупації. Елла Петренко запевняє, знайомство з Людмилою Іваненко стало доленосним, адже без її допомоги деякі речі були б недосяжними.
У березні більшість громад Херсонщини опинилася під окупацією, поступово вона підступала і до громад, в яких живуть члени нашої організації, – Музиківської, Білозерської, Станіславської. Вже тоді було зрозуміло, що гуманітарна криза насувається на наші села, – згадує Елла Петренко, голова організації. – І саме тоді нам на допомогу прийшли наші добрі друзі по громадському партнерству – Микола та Марія Орлови. Мало того, що вони люб’язно запрошували нас виїжджати на Здолбунівщину, вони нас познайомили та рекомендували своїм друзям-волонтерам. Так ми познайомилися з Людмилою Іваненко та міжнародною гуманітарною організацією Plain Compassion Crisis Response. Так почалася наша заочна дружба – на жаль, нам поки ще не випало нагоди зустрітися і обійнятися, подякувати за незліченну допомогу від імені херсонців!»
Коли дорога на Миколаїв ще була відкрита, від Plain Compassion Crisis Response вдалося завезти в Станіславську громаду продукти харчування, засоби гігієни та ліки, загальною вагою до 10 тон. Тоді разом з волонтерами Елла Петренко справедливо розподілила її між малозабезпеченими жителями сіл: Станіслав, Олександрівка, Широка Балка та Софіївка.
З тих пір Людмила, як координаторка Plain Compassion Crisis Response, завжди відгукується на наші прохання про допомогу херсонцям. Як тільки випадає можливість завезти допомогу в Херсон, Людмила реагує на запити і допомагає. Немає слів, якими можна було б виразити вдячність та захоплення самовідданістю, добротою і щирістю Людмили та членів її команди! Сотні дорослих та дітей отримали життєво необхідну допомогу, а з нею віру та надію! Дякуємо вам за підтримку!» – додає Елла Петренко.
Як складно допомагати Херсонщині не з чуток знає команда херсонських медійників на чолі з Іриною Мєзєнцевою. З березня під їх опікою опинилися жителі Станіславської та Білозерської громад. Інформація про підтримку ширилась активно, тож вже за кілька місяців допомога почала доїжджати до найвіддаленіших населених пунктів області. Люди живуть під постійними обстрілами, через що в будинках відсутні як електроенергія, так і світло. Тож вони радіють кожному хлібчику, каші чи картоплі.
«Ми починали допомагати адресно, тим хто лишився без даху над головою і був вимушений шукати прихисток в Херсоні. Це були люди з села Олександрівка. Нажаль цей населений пункт майже знищений, бо тут йшли запеклі бої. Наразі ми долаємо численні блокпости, щоб доїхати до сіл, що розташовані на лінії фронту. Довозимо продукти харчування та засоби гігієни. Щодня я пишу десятки листів міжнародним організаціям, щодня звертаюсь до друзів, партнерів та небайдужих людей з проханням підтримати нашу волонтерську команду. Я досі дивуюсь, як Людмилі Іваненко, водіям та волонтерам, вдається довозити до окупованої території такі необхідні для наших громад продукти, дитяче харчування, ліки. Коли мені зателефонували вперше, що на моє ім’я прийшли посилки, то не повірила. Коли така допомога почала надходити систематично, то я зрозуміла, це мої рятівники та помічники, адже закривають чимало потреб людей. Ми не знайомі особисто. Та нас об’єднало волонтерство. Дружба на відстані існує!»
Автор: команда «Херсон плюс»
