«Несе вода Галю» — таку назву своїй п’єсі дала драматургиня Оксана Гриценко. В основі постановки — реальна історія порятунку жительки Херсонщини Галини Пітомець та її чоловіка Віталія після підриву російськими військовими Каховської ГЕС. Тоді подружжя змогло вибратися із затопленого будинку на лівому березі Дніпра та на саморобному плоту з пінопласту дістатися Херсона. Більше про це дізналися колеги із «Суспільне Херсон».
Галина та Віталій — родом із лівобережжя Херсонщини, а саме села Кардашинка, яке вже майже чотири роки знаходиться під російською окупацією. Свою оселю вони були змушені залишили у червні 2023 року — після руйнування греблі Каховської ГЕС. А згодом і переїхати до Польщі, де живуть уже півтора роки. Першими, хто почув історію порятунку Галини та Віталія, стали колеги з обласного територіального центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
«Дівчата розпитували мене, як усе відбувалося. Коли я поділилася деталями, вони були в шоці. Потім моя колежанка й подруга переказала цю історію своїй знайомій. Ми поговорили, і вона сказала, що знає людину, яка може написати сценарій», — згадує жінка.
Пригадуючи події червня 2023 року, Галина каже, що вода піднімалася стрімко. Спочатку подружжя намагалося врятуватися на горищі, а згодом перебралося до літньої кухні. На той момент чоловік Галини вже переніс інсульт, тому жінка вирішила зробити пліт із того, що було під рукою.
«Літня кухня у нас з ракушняка. Ми перейшли туди, мабуть, опівночі. Перечекали, а десь о третій ночі почули, як наш будинок просто обвалився. У нас був пінопласт, мотузка, якийсь дріт. Я скрутила щось схоже на пліт. Поклала туди чоловіка, зібрала найнеобхідніше: воду, хліб, консерви, документи, його ліки. І ми попливли туди, куди несла течія. А вода все прибувала», — говорить Галина Пітомець.
Пліт винесло в район дач. Там подружжя переночувало на другому поверсі одного з будинків.
«Дотягнули до ранку. Потім чую — пливе човен. Нас забрали. Човен був із мотором, але течія була дуже сильна. Я запитала: «Куди ми пливемо?» Мені відповіли: «У Херсон». Боже, це було таке щастя! Я ніколи в житті не відчувала такого», — згадує жінка.
Дія відбувається в салоні швидкої допомоги
Розповідь Галини та її чоловіка привернула увагу драматургині, співзасновниці Театру Драматургів та членкині Української кіноакадемії Оксани Гриценко.
«Мене захопило не лише те, що вона зробила, а й те, як вона про це говорила, яка вона людина. У ній відчувався неймовірний оптимізм і сила. Це дуже мене вразило», — поділилася авторка.
Прем’єра вистави «Несе вода Галю» відбулася 23 січня 2026 року у Київському драматичному театрі на Подолі імені Віталія Малахова. Над сценарієм Оксана Гриценко працювала близько пів року. У постановці задіяно два акторські склади. Головну роль виконують Тетяна Печенкіна та її донька Катерина Рубашкіна, розповів режисер Ігор Матіїв.
«Найскладніше було продумати сценографію, адже вся дія відбувається в салоні швидкої допомоги. Ми з художником змінили чотири варіанти оформлення, поки не знайшли той, який врешті реалізували», — пояснив режисер.
За словами акторки Катерини Рубашкіної, готуватися до ролі їй допомогла історія її друга, який також врятувався після підриву Каховської ГЕС.
«Мені як акторці хотілося розповісти про цей страшний момент, але через призму світла й внутрішньої сили. Про наш український стійкий характер. Про те, як навіть у повній безнадії людина може знайти в собі сили і стати тією, яка здатна на все», — сказала вона.
