Безпечно, дбайливо та безкоштовно – саме так приймають вагітних українок, які після повномасштабного вторгнення росії в Україну були вимушені покинути рідні домівки та шукати прихисток за кордоном. Серед них опинилася і 26-річна херсонка Олександра. Просидівши трохи більше місяця в окупації, дівчина разом із рідними приймає рішення про виїзд у більш безпечне місце. Спочатку це була Болгарія, а далі – Італія.
Другого квітня ми вирішили виїхати за кордон. Так як у нас були перебої з інтернетом, ми не могли достовірно дізнатись про програми для українських переселенців-біженців, тому ми просто сіли і поїхали. Проїхали сім російських блокпостів, дісталися Миколаєва, тоді Одеси і потім через румунський кордон дісталися Болгарії, де жили два місяці по їхній програмі захисту для українських переселенців в готелі з триразовим харчуванням. Але там рівень медицини був доволі низьким, тому було прийнято рішення про переїзд до Італії», – каже херсонка.
Від кінця травня Олександра разом із двома дітьми та свекрухою живуть в маленькому італійському містечку Роччелла-Йоніка. Завдяки знайомій херсонці мають житло та підтримку, що так необхідно у складний час. Зі слів пані Олександри, від самого приїзду італійці тепло прийняли всіх біженців і досі дбають про їх добробут.
Для нас разом з дітками влаштовували різні заходи. Робили все, щоб ми швидше тут адаптувались і ми почували себе наче вдома. В один із найперших днів нас запросили на площу, де влаштували велике свято, вітали усіх українців. За нас молилися і запевнювали в тому, що про нас подбають. І так було. Саме в той день мого майбутнього сина нарекли ім’ям Франческо. Тому 22 серпня, коли народився мій син, ми дали йому подвійне ім’я – Мирон від слова «мир» і Франческо за місцем його народження».
Турбота на вищому рівні
Італійці дбають не лише про дозвілля українців, а й здоров’я. Тож, від перших днів вагітна херсонка отримала кваліфікований нагляд. Приватний лікар, систематична діагностика, аналізи – і все це безкоштовно.
За три місяці, що ми перебували тут до моїх пологів, про нас дуже добре дбали. Майже кожного тижня нам привозили продукти харчування, допомагали з оформленням усіх документів. Ми майже одразу отримали віче вуту, за два місяці нам зробили пермессо – це вид на життя тут в Італії. З усіма питаннями, що у нас виникали, ми зверталися за допомогою до італійців, і вони радо нам допомагали. Італійці також домовилися за мої пологи у пологовому будинку в сусідньому містечку Локрі. Туди можна дістатись за 20 хвилин автівкою. Тому коли у мене почалися пологи, ми просто приїхали туди і на нас чекали», – каже Олександра.
Навіть після стрімких пологів, коли малому херсонцю Мирону знадобилася кваліфікована допомога італійці не розгубилися і швидко направили у необхідний медичний заклад. Породілля з Херсона запевняє, не очікувала такої любові і турботи.
У мене був дуже великий стрес через те, що я була в чужій країні, народжувала, не знаючи мови, але знову ж таки я написала своїм італійським друзям. Вони допомогли мені переїхати в інше місто, де знаходилася лікарня сина. Усі лікарі у кожному медзакладі ставились до мене з повагою, дуже люб’язно і ввічливо пояснювали, що сталося. Вони бачили, що я не знаю їх мову, тож користувалися перекладачами або спілкувалися зі мною за допомогою наших місцевих українців, які проживають в Італії. Все мені детально розповідали», – додає херсонка.
Не залишили італійці українську матусю і без дитячого одягу, візочка та всіх необхідних речей. Зголосилися зробити і пластичну операцію, щоб у майбутньому Мирон не комплексував через заячу губу. Адже, якщо в тебе є пермессо та сарасанітарія – медична картка, то багато речей для тебе безкоштовні.
Мені пощастило в такій ситуації опинитись в Італії і мати прихисток, знайти таких друзів і стільки підтримки і стільки допомоги, яка мені була конче необхідна. Мій чоловік, мій тато, моя сестра і мій свекор зараз знаходяться в Україні. Вони всі воїни ЗСУ. Тато, свекор і чоловік всі учасники бойових дій до початку повномасштабного вторгнення росії, тобто вони воювали ще на сході. Зараз вони продовжують боротися за нашу свободу», – наголошує дівчина.
Наразі родина відновлюватиме малюка після двох дуже складних тижнів у лікарні. На листопад- грудень вже запланована пластична операція дитині. Проте найбільше Олександра мріє, що незабаром вона зі своїм новонародженим сином зможе повернутися у вільний український Херсон.
Автор: команда “Херсон плюс”
