Як наважитися народити дитину під час війни? Історія херсонської родини Протопопових

З початку повномасштабного вторгнення за дописами в соціальній мережі херсонської журналістки Олени Протопопової з замиранням подиху та сльозами на очах слідкують тисячі людей. Без прикрас, але водночас чуттєво та проникливо Олена описує пережиті випробування під час окупації, евакуації та життя у статусі ВПО. А після поранення чоловіка Єгора Протопопова на фронті, який втратив обидві ноги, ще й про реабілітацію військових. Нині ж херсонка поділилася з підписниками радісною новиною – вона знову стала мамою. Про важливий крок для родини – далі у матеріалі.

Втратили все, крім родини

Херсонка Олена Протопопова розповідає, про другу дитину з чоловіком мріяли давно. Однак постійно відкладали це з різних для себе причин: то робота, то ремонт будинку. Та війна розставила пріоритети. Коли переїхали за сотні кілометрів від рідного Херсону до Львова родина зрозуміла: вони втратили майже все, крім них самих.

Олена та Єгор Протопопови, херсонці

«Сім’я – це те, що тримає нас на Землі. Можливо, Бог залишив мого чоловіка живим, щоб народилася ця дівчинка… Він помирав після поранення, лікарі припинили реанімаційні заходи. Але саме тоді, за словами Єгора, він згадав про мене та старшу доньку, вчепився за цю думку і так зміг вирватися із пащ смерті. Його врятували. Для мене він герой! І народити його дитину чи ні – питання навіть не стояло, – ділиться Олена. – Перед тим як дізнатися про вагітність від лікарів я звернулася до Господа. Сказала, якщо він хоче щоб ця дитина була, хай так і буде. Але тільки нехай дасть нам сил».

На поповнення чекала вся родина

За весь період вагітності херсонка пройшла чимало випробувань. Особливо страшно було наприкінці грудня минулого року. Тоді недалеко від будинку у Львові, в якому зараз мешкає родина Протопопових, наші сили ППО збили кілька ворожих дронів. І жінці на останніх термінах вагітності доводилося разом зі старшою донькою годинами сидіти в коридорі, за правилом «двох» стін.

«Я дуже боюсь вибухів. І в той момент мені стало не те, шо лячно, а я була дуже зла. Це не нормально! Так не має бути у світі! В ту ніч російські військові ще попали в пологовий будинок у Дніпрі. Коли дізналася цю новину, плакала», – наголошує Олена. 

Чоловік був поруч

Херсонка, але зі статусом львів’янки! Друга дитина в родині Протопопових народилася на світанку 21 січня з вагою у майже 4 кг. На появу маленької донечки Олена з Єгором чекали з Нового року. Пологи не були простими.

«Про те, що буде не просто ми знали. Але тут, у Львові, нам допомагала дуже гарна команда лікарів. Завдяки їм вдалося уникнути кесаревого розтину, хоча до того йшло. Чоловік також був поруч, як і при народженні першої дитини. Я не буду казати на скільки складно було йому доїхати до мене вночі в комендантську годину за кермом, на вулиці слизько, тим паче на протезах. Але наш тато встиг і був з нами в цю ніч», – пояснює Олена Протопопова.

Під час пологів Єгор був поруч з Оленою

Підтримувала та переймалася за маму і старша донька Уляна. До 15 років дітей не пускають в пологовий, тому вона допомогла татові вчасно дістатися до лікарні і залишилася в передпокої чекати на зустріч з сестричкою.

«Уляні наразі 13 років. Вона була першою, хто дізнався про вагітність. Я їй розповіла, і чесно кажучи, сприйняла вона не дуже позитивно. На її думку, народжувати дітей під час війни – погана ідея. Проте, коли ми з немовлям приїхали додому, вона не спускає її з рук, гадаю, вона буде чудовою старшою сестрою. Я б хотіла, щоб вони дружили та любили одна одну, але не хочу перетворювати Уляну на няньку», – ділиться Олена.

На щастя, Олені не довелося народжувати під вибухи та звуки повітряної тривоги. Та в наступні дні разом з немовлям вона не раз спускалася в укриття. Зазначає, для кожної породіллі робити це дуже непросто, хоча лікарі і намагаються створити максимально комфортні умови.

А ось на питання, як назвали дівчинку – Олена Протопопова не поспішає відкривати таємницю:

«Ми вже обрали ім’я. Воно прийшло мені зненацька і я його сказала Єгорові. Зазвичай ми з чоловіком багато сперечалися з приводу імені, а тут він каже – це воно. Це ім’я давньогрецьке і означає «бджілка», а ще воно належить до квіткових імен. І це для нас має особливе значення, бо такий запах був у садах на лівому березі, у маминому квітнику біля річки Конка. Це місце, де ми були щасливими. Тому це спокій і відчуття дому. Називати ім’я повноцінно поки що не буду, тому що дівчинка щодня отримує нові риси і раптово воно їй не підійде. Але швидше за все так і залишиться».

Життя спочатку. Вкотре

Зазначимо, що ставати прикладом незламності для родини вже не вперше. Після виїзду родини з окупованого Херсона Єгор Протопопов вступив у лави ЗСУ добровольцем. У вересні 2022 року в бою на Донецькому напрямку чоловік отримав поранення обох ніг. Після подвійної ампутації він наново вчиться ходити, керувати машиною та просто жити. Увесь цей час поруч з Єгором була родина.

«Реабілітація – це було довго, понад рік. І вона продовжується. З протезами дуже багато нюансів. От зараз нога знов похуділа і тепер випадає з протезу, а згідно держпрограми на новий протез ми можемо чекати тільки влітку. А ходити треба вже зараз», – розповідає Олена Протопопова.

Крім того, протези самі по собі дуже дорога річ в експлуатації. Періодично вони потребують ремонтів, робити їх власним коштом приблизно як купувати машину. За словами херсонки, на таких форс-мажорах їх рятували кошти, які вдалося зібрати завдяки донатам після поранення чоловіка. Наголошує, вони досі вдячні всім цим небайдужим людям. Кожен з них зробив свій вклад, аби Єгор знову ходив.

«Що допомогло не здаватися? Ми не розглядали таке питання взагалі. Ми не знаємо як це. Ми не для того вижили та виїхали з окупації, а мій чоловік з братом не для того пішли на фронт, щоб потім опустити руки. Нам потрібна Перемога, свій дім, своя родина, нормальне життя і гідне майбутнє для дітей. Не буду приховувати, моменти слабкості бувають. Тоді я кажу собі: «поплакала і знов фіалка розцвіла», «давай, ти зможеш», «ти занадто прекрасна, щоб бути розчавленою», «ти жінка, а не ганчірка – візьме себе в руки» і ще є 100 способів себе підбадьорити», – зазначає Олена.

Вона додає, а ще їй неабияк пощастило з чоловіком. Як приклад наводить останні дні та ночі після пологів, коли він дбав про неї з немовлям. Це далося Єгорові важко, адже життя на протезах вимагає режиму, їх треба знімати вчасно. Тепер йому доведеться певний час відновлюватися, щоб знову ходити. Однак, як гарний тато, він не зміг собі дозволити пропустити одну з найважливіших митей в житті їх родини.

Олена та Єгор під час його реабілітації

Народжувати під час війни – особистий вибір

Наприкінці нашого спілкування Олена Протопопова звертає увагу, що попри війну, втрату дома та інших обставин українки продовжують народжувати. Сидячі в укритті, вона постійно говорила з іншими жінками при надії, матусями та медичними працівниками.

«Вони різного віку, з різних місць та мають різні історії. Хтось ВПО, як і ми, хтось пережив ракетний удар під час вагітності, хтось чекає чоловіка з фронту… А я жартую, що мого чоловіка вже не заберуть на війну і мені можна не стресувати з цього приводу, – говорить Олена. – А ще моя лікарка розповідала: «Я прийняла кілька важких пологів, одні за одними та вийшла на вулицю. Я знаю, що летить ракета і думаю чи є у цьому сенс? Але коли дивлюсь на новонароджених, що приходять у цей світ попри все – розумію, що це не дарма. Ми всі не просто так живемо на світі й допомагаємо життю продовжуватися».

Таку думку розділяє і сама херсонка. Наголошує, народжувати під час війни – важке випробування. Тому кожен має вирішити сам для себе це питання. Однак не варто забувати, що нас хочуть знищити! А ми раз за разом усіма засобами будемо доводити, що нас не стерти з нашої землі! Бо ми сильніші, як життя сильніше за смерть. І це теж Перемога!

Редакція телеканалу «Херсон Плюс» приєднується до всіх привітань родини Протопопових. Міцного здоров’я та щасливої долі малечі, а ще – Перемоги та найскорішого повернення додому, під мирне херсонське небо!

Можливо, вам також сподобається…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *