Коли лінія фронту це – музика

Як херсонський музикант розповідає в Німеччини про війну

Коли я дізнався про війну моя перша думка була залишити тут, в безпеці, родину та повернутися до України. Можливо вступити до територіальної оборони або допомагати якось інакше на місці. Але німці зупинили мене, запропонувавши аби моєю лінією фронту стала музика», – з цих слів розпочалася наша розмова із херсонським скрипалем Олегом Янушкевичем.

Олег та Діана Янушкевичи

Ранок 24 лютого Олег зустрів у Берліні під час відрядження. Так як робоча поїздка планувалася усього на кілька днів, то із собою він навіть не взяв інструмента. Однак це не стало на заваді зіграти перший благодійний концерт на підтримку Батьківщини вже через день. Наша команда поспілкувалася із музикантом по відеозв’язку та дізналася усі подробиці.

Як це «грати війну»?

Олег Янушкевич розповідає, поїхав закордон за запрошенням директора Документального театру Берліна Марини Шубарт. На меті було обговорити майбутню співпрацю над спектаклем про події в Криму 2014 року. Так як давно обіцяв сину показати німецьку столицю то вирішив взяти із собою і його з дружиною. Наразі усі обставини цієї подорожі інакше ніж долею не назвеш. Адже родина мала повернутися до України 25 лютого…

Марина Шубарт

24-го ми прокинулися від дзвінка мого батька… Я і досі пам’ятаю цю розмову та його слова «почалося, нас бомблять», – ділиться музикант. – Увесь той день ми з родиною провели біля Відомства федерального канцлера Німеччини. Зібралося дуже багато людей. Хтось стояв зі сльозами на очах, хтось з українськими прапорами, а хтось як ми із плакатами у руках з досить жорстокими написами у бік Росії. Я пам’ятаю, що на вулиці тоді було дуже холодно. Але це не відчувалося, як і голод та втома. Був просто стан «прірви»…

А вже вечері Олег Янушкевич разом з Мариною Шубарт домовилися про низку благодійних концертів. Бо розуміли, що мають не просто говорити, а кричати «з перших вуст» про те що відбувається в Україні.

Марина Шубарт

Спочатку це були виступи соло, Олег виконував на скрипці авторські твори. Потім до нього доєдналися і його дружина Діана – композитор та піаністка. Коли ж до Берліну з різних куточків нашої країни приїхали музиканти, вокалісти та поети – благодійні концерти набули нового розмаху та формату.

Концерт-вистава

Це може бути як завгодно. Якщо це в складі театру – то це здебільше проходить як вистави. Зокрема, ми презентуємо щоденники людей з Ірпеня та Гостомеля з обов’язковим перекладом, аби німці розуміли ці історії… Якщо це виступ на вулиці – то це може бути тільки скрипка соло. Є в нас оркестр – долучаємо і його. Є в нас скрипка, фортепіано і вокалісти – виступаємо і в такому складі. Тобто ми робимо як у нас виходить, залежно від наших можливостей та обставин. Наш досвід вже дозволяє адаптувати виступи під різні склади», – зазначає Олег Янушкевич.

Зазначимо, що усі творчі виступи проходять на благодійній основі. Всі зібрані кошти на офіційний рахунок Документального театру Берліна перераховуються на допомогу українцям. У першу чергу на адресну підтримку артистів, які вимушені виїжджати із зони бойових дій чи окупації.

Підтримка від німців, особливо в перші тижні, була дуже суттєва. І мова не лише про гроші, а й про допомогу в евакуації, розселенні на місці, надання перших необхідних речей, тощо. І коли ми говоримо, що ми з Херсона, показуємо відео та фото як в нас літають воєнні літаки, чутно вибухи – німці розуміють що це все не просто так (не «спецоперація»), а дійсно ВІЙНА», – розповідає Олег Янушкевич. – Саме про це наразі ми граємо, пишемо музику до спектаклів, складаємо вірші. Ми робимо максимально з точки зору української культури, адже відчуваємо що маємо цим займатися як ніколи в житті»…

Концерт на природі

Відшукати інструмент за добу

Так як скрипка Олега залишилася у рідному Херсоні – на пошуки інструмента в нього був усього день. Про цю історію він з посмішкою говорить так: «Мій вчитель завжди казав, ніколи не шукай скрипку – вона сама знайди тебе. Я не розумів цього до цих подій».  

І недивно, адже на запит музиканта в місцевому додатку знайшовся тільки один варіант.

Я розумію що необхідно брати, бо вже завтра виступати… Тож їду туди, а це виявляється який кіоск з виготовлення ключів у промзоні. Я беру цю скрипку, а вона не звучить. Аби розібратися, тут справа у поганих струнах чи вона просто зламана, пробую на ній грати, щось вистукую… Врешті приймаю рішення, що вдома ще над нею попрацюю та купую», – зазначає Олег Янушкевич.

У нагоді музикантові стали професійні гарні струни, які він придбав у Берліні ще до війни. Тож помінявши струни та доробивши певні речі самостійно – на придбаній скрипці грав ще близько місяця. Однак інструмент все рівно потребував спеціального ремонту, тож херсонець звернувся до спеціаліста.

Коли я приніс скрипку майстру – він одразу зазначив, що її ремонт обійдеться дорожче ніж ціна, за яку я її придбав. Але потім він попросив мене зіграти. До цього я йому вже розповів, звідки я і що в нас відбувається – тож теж саме я розповів і під час гри, тільки музикою, нотами… Він послухав і сказав, аби я залишив інструмент бо зробить усе мені безкоштовно».

Але на цьому ця історія не завершилася. В Олега був запланований концерт надвечір і залишитися без скрипки музикант просто не міг. Тож він попросив майстра перенести ремонт на завтра. У відповідь – той просто зняв зі стіни свій інструмент та віддав його нашому земляку.

Музикант наголошує, розуміє що це було зроблено не для нього, а для нашої країни. Тож вважає цей поступок по особливому цінним. І це не єдиний приклад того, як українська творчість зачіпає серця людей закордоном. Адже після кожного свого виступу артисти спостерігають, як німці виходять з благодійного концерту зі сльозами на очах…

Вчити музики попри війну

У Херсоні Олег Янушкевич не лише давав концерти у складі місцевої групи, а й викладав гру на скрипці. Незважаючи на обставини та відстань зі своїми учнями і досі намагається тримати зв’язок.

Частина моїх учнів виїхала з міста, частина залишилася. Є й ті, з ким на сьогодні я і досі не маю зв’язку, – не приховує музикант: – І десь через місяць діти стали запитувати про уроки. Вони хотіли повернутися до навчання, бо не просто сумували. Їм це було необхідно «для душі», аби відвернути на якийсь час увагу від сьогодення».

Тож Олег вирішив не просто відновити заняття із учнями у дистанційному форматі, а й запропонував навчитися грати на скрипці «з нуля» усіх охочих. Про ініціативу повідомив на свій сторінці в соціальній мережі. Кількість бажаючих виявилося чималою.

Я скажу по містам: Скадовськ, Херсон, Київ, Львів, Івано-Франківськ… Зокрема з останнього міста це взагалі дівчина з музичного училища. Вона вже багато чого знає, але їй цікаво і ми просто з нею працюємо, вдосконалюємо її гру, вивчаємо нові твори. Зараз займається в мене і безпосередньо тут, в Берліні, дівчинка з Чернівців. Вони з родиною біженці… Але усі учні, вони то є, то їх не має… Я все розумію, бо така ситуація, що запланувати і відвідати заняття 100% це складно. Тож просто намагаємося робити на кожному уроці по максимуму те, що можемо…», – ділиться Олег Янушкевич.

Водночас із тим музикант попереджає, скрипка – це не просто. Одного лише бажання недостатньо, необхідно ще й натхнення, терплячість та витримка. Крім того себе називає дуже прискіпливим та серйозним викладачем. Адже до занять, незалежно від віку та рівня підготовки учня, підходить виключно професійно.

Заграти на місяць на скрипці не можливою. Це треба розуміти. Тим паче, що багато хто до мене звертається з тих, хто вже грає. Але наразі вони втратили зв’язок із своїм вчителем чи не мають можливості відвідувати взагалі заняття. Я нікому не відмовляю», – зазначає музикант.

При цьому викладання уроків відбувається абсолютно безкоштовно. За словами Олега, він уже задоволений тим, що, не зважаючи на такі складні часи та ситуацію, люди мають бажання займатися музикою…

Наприкінці розмови Олег Янушкевич наголошує, кожен з нас зараз на своєму фронті і щось робить для спільної Перемоги. Для нього це стала музика. Тож ділиться із нами і майбутніми творчими планами, для реалізації яких на меті 100 % повернутися до Херсона.

P.S

Дощивий на настрашений Херсон

Під дулами російських окупантів

Так боляче дивитись на перон

Під флагами брудних колобарантів.

Пригадую, як грали на святах,

Як танцювали люди та співали

Приховано в нескорених життях

Те, що два місяці ми вже не відчували.

Я знаю, що це все не назавжди.

Згниють фашисти, як колись уже гнили,

І заспіваймо разом до весни

Тим, хто віддав життя заради миру

(Олег Янушкевич)

Автор: команда «Херсон плюс»

Можливо, вам також сподобається…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.