Люди тонули, а окупанти мародерили: родина Корнєєвих розповіла, як вода забрала їх дідуся в Голій Пристані

Ще місяць тому родина Корнєєвих думала, як би їм привітати свого дідуся Анатолія з 80-річчям. А сьогодні вони шукають будь-яку можливість, аби тіло рідної людини дістали з напіврозваленого будинку в Голій Пристані і поховали по-людськи.

«Наш дідусь дуже любив Херсонщину та Голу Пристань, дуже любив свій дім. Попри всі вмовляння рідних він не погодився виїжджати на підконтрольну Україні територію. Він вірив, що українські військові звільнять землі від цих загарбників. Він не брав російський паспорт та їх допомогу. Так і залишився назавжди вірним нашій Україні», – розповідає онучка Анастасія Корнєєва.

Останній день, коли молодший син почув голос свого тата, стало те 6 червня – день, коли російські загарбники підірвали Каховську ГЕС і затопили десятки населених пунктів Херсонщини та вбили сотні невинних людей.

Про страшну смерть рідного дідуся та про муки людей у затопленому місті Анастасія Корнєєва розповіла журналістам телеканалу «Херсон плюс».

Затопило не вулиці, а душі людей….

Родина Корнєєвих мала у Голій Пристані невеликий приватний будинок, в якому власне і проживав пан Анатолій зі своєю дружиною. У лютому дружина померла, а 79-річний чоловік залишився оберігати родинне гніздо та чекати Перемоги.

«Цей будинок ще колись збудували батьки бабусі. Він був стареньким, але дуже затишним та охайним, тож вони не хотіли його залишати. Будинок розташований на вулиці, як їхати на «Нібулон». Тобто ви розумієте, це поряд з річкою. Коли ми почули новину про підрив Каховської ГЕС, то сильно хвилювалися, аби нашого дідуся Анатолія не затопило. І одразу думали, до кого його можна було б направити, аби він не постраждав через підтоплення», – згадує пані Анастасія.

6 червня родині вдалося додзвонитися до дідуся і почути його голос. Через поганий зв’язок розібрати речення було майже неможливо, тож єдине, що почула дівчина від дідуся слово «вода».

«Тоді ми вже зрозуміли, що дідусь або знає про підрив Каховської ГЕС, або вже вода почала прибувати до будинків. Згодом ми ще пробували телефонувати до нього, але слухавку він не брав. Потім додзвонилися до сусідів. Вони повідомили, що разом з односельцями сидять на другому поверсі в будинку. Діда Анатолія кликали, але він відмовився і востаннє його бачили лише у власному подвір’ї та будинку. Звідки наш дідусь вже не вийшов», – каже дівчина.

Анастасія Корнєєва відправляла фотографії дідуся у різні групи в соціальних мережах з надією, що хоча б хтось щось зможе розповісти їй, але все виявилося марним.

«Ми вірили, що можливо він евакуювався кудись. Вірили, що можливо поїхав до сестри. Та сусіди днями підтвердили, що його тіло в будинку. Зрозуміло, що загинув він через це підтоплення, але як саме – ніхто не знає. Можливо стало погано, можливо просто заснув і захлинувся, а можливо і не вдалося вийти з будинку, коли води було забагато. Сусіди мені казали, що будинок був затоплений повністю. Лише один вершечок виднівся. То зрозуміло, що 79-річний чоловік самотужки з нього не вибрався б», – розповідає співрозмовниця.

Акцентує Анастасія і на тому, що російські військові не поспішали евакуювати людей з Голої Пристані, хоча ті сиділи на дахах у вологому одязі лише з документами та тваринами. Що більше, окупанти стояли на блок-постах і не погоджувалися випускати людей з міста.

Окупантам геноцид не приховати

Наразі в Голій Пристані вода спадає. На деяких вулицях залишилися лише відбитки багнюки та потрощені будинки. Аби допомогти людям, волонтери намагалися заїхати в місто, натомість отримали від загарбників купу погроз.

«До сусідів дідуся мала приїхати знайома і привезти їм чисті, сухі речі, їжу та воду. Але російські військові категорично заборонили це робити. Чому? Зараз вже рівень води спав, ходити дорогою можна, але вони погрожують розстрілом. Також не пускають туди волонтерів, рідних. Невже швидко хочуть сховати сліди злочину? Вони ж не кажуть, яка кількість людей загинула. А враховуючи, що там більшість залишалися пенсіонери, лежачі люди, то кількість загиблих там чимала», – розповідає дівчина.

Сусідам дідуся, які переховувалися на другому поверсі вдалося врятуватися. Зараз вони разом з іншими людьми намагаються власноруч більш-менш прибрати на подвір’ях та в будинку. Про допомогу зі сторони загарбників годі й говорити.

«Стан будинків жахливий. На цій вулиці, де жив дідусь, були переважно старі помешкання. Сусіди бачили, як стіни будинків руйнувалися, а дахи й горища уносило течією. Будинок дідуся спочатку стояв, а як вода відійшла трохи, то почав завалюватися. Наразі дах нахилися на один бік, вже одна стіна зруйнована. І це якраз саме та кімната, де дідусь постійно спав. Я думаю, що буде тільки гірше. Будинок може взагалі завалитися і це буде жах», – каже онука.

Завдяки небайдужим людям Анастасія зверталася до окупаційних рятувальників та працівників поліції з проханням – витягнути тіло дідуся і дати сусідам поховати його нормально. По-перше, окупанти не поспішають це робити, а по-друге, виставляють свої умови.

«Тіло діда понад 10 днів у вологому приміщенні. Я навіть не хочу уявляти, як він зараз виглядає. Я кілька разів залишала заявку і просила його дістати, але постійно якісь відмовки. Одного разу сказали, що його можна поховати на території подвір’я або ж повезуть в Каланчак і поховають під номером. Ми вдома розуміємо, якщо поховають десь там, то не зможемо попрощатися з дідусем», – наголошує дівчина.

Сусіди також розповіли Анастасії, що пити воду в Голій Пристані неможливо, у місті проблема з продуктами харчування. Після підтоплення будинки майже не придатні для життя. Приміщення потребують очищення від багнюки, усі побутові речі, меблі, одяг просто треба викинути на сміттєзвалище, адже після кількох днів у воді, вони не придатні для використання.

У цей час російські військові продовжують мародерити в місті. Вивозять з вцілілих будинків все, що трапляється під руку. А люди, які є безпосередніми свідками цієї катастрофи у Голопристанській громаді, готові розповідати про безчинства та злочини окупантів.

Автор: команда «Херсон плюс»