Марафони іншого рівня: як херсонські велосипедисти стали волонтерами

«У нас були амбітні плани щодо заїздів та змагань на Вело-рік 2022, проте нині у наших велосипедистів марафони іншого рівня. З 1 березня Херсон – окуповано, а вже з 7 березня ми розпочали свою роботу як волонтери. З того часу: сотні намотаних кілометрів з доставки ліків і гуманітарної допомоги; тисячі адрес; мабуть вже тони розданих продуктових наборів та величезна кількість різних історій, в більшості випадків непростих», – херсонські веловолонтери.

Вже майже п’ять місяців на Херсонщині діє команда веловолонтерів, які відвозять продукти харчування, медикаменти та засоби гігієни до віддалених районів міста та  інших населених пунктів області. Незважаючи на блокпости та будь-які погодні умови волонтери надягають шоломи, беруть рюкзаки чи кріплять пакунки на велосипед й вирушають доставляти цінний вантаж людям, які цього потребують найбільше.

У самому матеріалі ми не вказуємо ні імен, ні прізвищ веловолонтерів із міркувань безпеки.

Порушена логістика, нестача пального та бажання допомогти

Аптеки. Пошти. Коробки. Дорога. Блок-пости. Обшуки. Розвантаження. Фасування. Дзвінки. Велосипеди. Спека. Дорога. Небезпека. Стомлені ноги. Зірвані спини», – саме так можна описати звичайний день херсонських веловолонтерів. Не приховують, це складно фізично та морально. Однак це варто того, бо кожного разу доставлені, здавалось би раніше, прості речі викликають посмішку в людей, а іноді й рятують життя.

Все почалося не зненацька, бо насправді майже всі веловолонтери – активні велосипедисти. Так, війна вибила з колії і нас. В перші дні було багато питань. Що робити? Як? Але наприкінці лютого ми зібралися та узгодили нашу ініціативу з допомоги жителям міста та регіону», – розповідає команда веловолонтерів.

Тож офіційною датою народження свого веловолонтерського руху херсонці вважають 7 березня. На той момент війна в Україні тривала вже два тижні, а Херсон перебував в окупації тиждень.

Окупацію можна порівняти із землетрусом з тією різницею, що при землетрусі всі біжать з дому, а при окупації навпаки – намагаються сховатися в рідних стінах. Але суєта та страх рівноцінні… В місті багато чого не було. Люди потребували дефіцитних речей: ліків, продуктів та засобів гігієни. Та нестача ще одного важливого ресурсу, пального, блокувало адресну підтримку від волонтерів. Не просто на далекі відстані, а навіть між районами міста. Крім того була порушена вся логістика. Тому ідея вело-кур’єрства напрошувалася сама. Адже все що було необхідно для цього – велосипед та бажання допомогти», – зазначають херсонські велосипедисти.

Спочатку волонтери розмістили оголошення про допомогу в якості велокур’єрів в різних соціальних мережах. Через незвичайний формат доставки деякі ресурси навіть блокували дописи через підозру в шахрайстві. Також велосипедисти поїхали до гуманітарних центрів, благодійних організацій та лікарень, де залишили свої телефони.

Першими, хто відгукнувся на їх пропозицію стали представники Херсонської обласної організації «Товариство Червоного Хреста України». Про це веловолонтери говорять так: «В очах працівників «Червоного Хреста» це виглядало приблизно так: приїхали велосипедисти, все похватали та поїхали… Та потім їм буквально посипались дзвінки з подяками від тих, кому ми швидко та якісно доставили допомогу. І так все закрутилося надалі».

З вело-кур’єрства у веловолонтерство

Якщо чесно, спершу для нас ця праця була більше тренуванням. Певні проїхані кілометри. Більше того – ми не накатувалися, тому після роботи їхали ще покататися. Але час минав, життя в окупації ставало дедалі складнішим, потреб в людей виникало все більше… Багато волонтерів займалися ліками та продуктами, але цього було недостатньо. Складно було і з дитячим харчуванням та засобами гігієни. А малюку не поясниш, чому немає звичної йому каші чи улюбленого соку, або що він виріс із памперсу свого розміру», – діляться херсонські велосипедисти.

Тож вело-команда вирішила організувати і власне завезення гуманітарної допомоги. В нагоді став той факт, що на той час кілька учасників вело-спільноти виїхали з окупованої Херсонщини. Саме вони взяли на себе зобов’язання знаходити, купувати, упаковувати та передавати все необхідне до Херсона.

Основна категорія наших підопічних – це ті містяни, які з початком війни опинилися в складних життєвих обставинах. Пенсіонери, люди з інвалідністю, матері, які виховують дітей одні, біженці тощо. Проте з кожним днем їх кількість зростає. І якщо раніше розвезення запланованої допомоги займало усього кілька годин, нині – це цілий робочий день», – пояснюють волонтери.

Таким чином на сьогодні команда веловолонтерів не лише займається адресною доставкою продуктових наборів, медикаментів та засобів гігієни від «Червоного Хреста» та інших благодійних організацій Херсону, а й утворила свою окрему волонтерську спільноту.

Збирати кошти ми почали досить недавно. Наші волонтери проходять навчання в «Червоному Хресті» для можливості надання першої медичної допомоги. І для виконання завдань та безпечного пересування в них має бути укомплектована персональна аптечка, – розповідають велоактивісти. –  Придбати все необхідне для цього в окупованому місті немає можливостей – засоби просто відсутні в аптеках з початком війни. Крім того, через високий попит – на них ще й завищена ціна. Тому ми вирішили звернутися за підтримкою до людей в соціальних мережах для закриття цієї потрібності. Реакція була миттєвою, за що ми всім дуже вдячні».

Наступний ж збір волонтери відкрили для закупівлі медикаментів. Причини такого рішення пояснюють тим, що на сьогодні вартість всіх препаратів у місті є вищою у 2-4 рази від довоєнного цінника. Крім того ліки завозяться з Криму, існує проблема якості та  багатьом людям просто не підходять російські аналоги.

На ці кошти ми закуповуємо медикаменти саме українського виробництва. Зазначу, що ми маємо довжелезні списки від херсонців. Звернення зростають швидше, ніж ми встигаємо збирати гроші. Тому якщо є можливість надати будь-які препарати – це також стане величезною допомогою нам. Ми мріємо закрити всі ці потреби якнайшвидше. І без фінансової чи іншої матеріальної підтримки людей – це не зробити»,  – зазначає команда веловолонтерів.

«Кататися нині не легко»

На сьогодні команда веловолонтерів нараховує близько десяти постійних учасників та ще чотирьох, які допомагають з підконтрольній Україні території. Іноді кількість велокур’єрів є більшою, все залежить від можливостей людини. Так як до складу цього волонтерського руху долучилися херсонці різного віку та професій.

Наші веловолонтери – активні велосипедисти Херсонщини, які з початком війни не захотіли лишатися осторонь, а вирішили долучитися до допомоги рідному місту. Відмічу, що коли ми тільки починали впроваджувати нашу ідею, вважали, що до нас приєднаються й інші комерційні кур’єри. Проте наразі працюємо тільки ми, – розповідають веловолонтери. – Тож, якщо говорити про вік, то він самий різний: від юних до зрілих. Так само і з професіями. Серед нас є ІТ-спеціалісти, теслярі, інженери-будівельники, малярі, педагоги, PR-менеджери, юристи, держпосадовці та навіть мами в декреті». 

Саме завдяки такій різносторонності, за словами велосипедистів, їм вдається потужно функціонувати та робити добру справу якісно та ефективно. Адже раніше ніхто з учасників велокоманди не займався благодійною діяльністю.

Що ж стосується нового формату поїздок, то сьогодні кожен з волонтерів проїжджає за день від 30 до 80 кілометрів, і це тільки по місту. При цьому вага одного гуманітарного набору може бути від трьох до п’яти кілограмів, а їх за раз велосипедисти беруть в свій рюкзак від п’яти до десяти штук. Таким чином середня вага вантажу за спинами веловолонтерів складає до 30 кілограмів.

Кататися багато ми звикли. Херсон, Антонівка, Комишани, Білозерка, Степанівка тощо. За потреби їздимо й далі, наприклад в Садово чи Збур’ївку. За час волонтерства були поїздки і до 140 кілометрів, коли возили допомогу в область», –  пояснюють херсонські велосипедисти.

Додають, їздити нині не дуже просто, але допомагає той факт, що більшість з них має значний велодосвід. І мова тут не тільки про фізичну підготовку, а й про вміння поводитися на дорозі. Крім того до цього ще й варто додати нові умови сьогоднішнього життя – проходження ретельних перевірок на блок-постах.

Ми починали їздити ще на початку березня, а всі пам’ятають яка холодна та затяжна була весна. Зараз ситуація не ліпше – доводиться розвозити допомогу вдень, по відкритій місцевості крутити педалі велосипеда, коли температура асфальту та довкола сягає +39 градусів. Тож обвітрені руки та обпечені щоки – наша своєрідна візитка, – із посмішкою діляться херсонські веловолонтери. – Поки ми не можемо всього розказувати та показувати, хоча історій чимало. І як їздили до Збур’ївки, де дорога на цілий світловий день. І як під дощем везли важливі ліки через Антонівський міст, під час переміщення військової техніки. Загалом кожен з наших маршрутів складний по-своєму, але ми прагнемо бути максимально корисними та допомогти якомога більшій кількості людей в цей непростий час. Тому витримаємо все».

«Ми і онуки, і супергерої, і психологи»

Вело-команда розповідає, за час своїх поїздок встигли побачити безліч емоцій та реакцій людей на них. Особливо зачіпляють слова бабусь та дідусів:

Можна я тебе обійму і уявлю, що ти моя онука. Я так за нього/неї хвилююся».

Не менш радіють волонтерам і діти, адже побачивши їх в повному комплектуванні та ще й з якимось смаколиком одразу вигукують «супергерої на колесах».

Зі смішного та улюбленого велосипедисти згадують наступне:  

Телефонуємо і кажемо, що під’їхали. Нас запитують на чому? Ми ж зазначаємо, що на велосипедах. Але у відповідь чуємо лише сміх. Проте ви б бачили очі цієї людини, коли через кілька хвилин вона вийшла забирати пакунок. Її здивуванню не було меж, що ми СПРАВДІ НА ВЕЛОСИПЕДІ!».

І таких історій волонтери мають майже з кожної подорожі. Вони різні. Є сумні, як про жінку з інвалідністю або людей з вадами зору, за яких доводиться ставити хрестик замість підпису. Є і такі ситуації, які доводять, що наші бабусі та дідусі ще ті бійці.

Наприклад, в нас є дуже винахідлива і незламна підопічна. Вона облаштувала на своєму балконі креативний продуктовий ліфт. Мотузкою спускає коробку, куди ми їй складаємо набір і відомість про отримання допомоги. Все це вона підіймає, ставить підпис на папері та таким же чином віддає його нам, – розповідають веловолонтери. – А ще в нас є хлопець, якого наші підопічні прозвали «Бусинка». За що, чесно, не знаємо. Ніхто з бабусь та дідусів, до яких він приїжджає з допомогою не зізнається».

Волонтери додають, людям нині не просто скрутно матеріально, але й важко морально. Тож частіше за все лише на доставки продуктів, медикаментів та засобів гігієни  робота велосипедистів не закінчується. Адже в умовах інформаційної блокади всім хочеться просто поговорити із ними, розпитати про останні новини, запитати як вирішити ту чи іншу проблему, зокрема з телефоном.

 Ті, хто потребує нашої підтримки найчастіше не можуть далеко пересуватися, – розповідають веловолонтери. – Тому ми завжди готові підтримати емоційно, обіймаємо, розказуємо, допомагаємо. Інколи добре слово та надія, що все це скоро мине, що все буде добре – важливіше, ніж пакетик крупи та пляшка олії. І ми розуміємо, що наша діяльність, втома та виснаження (і фізичне, і психологічне) того варте. Всіх цих посмішок та щасливих очей».

Наприкінці спілкування команда херсонських веловолонтерів наголошує, на меті – не зупинятися:

Ми не думали, що стільки, зможемо зробити, як зараз. Ні фізично, ні психологічно… Так, нам потрібні ліки, продукти харчування, засоби гігієни, гроші…. Нам потрібно багато чого, аби надати людям підтримку. Але нам необхідно інше – НАША Україна ТУТ. Ми хочемо, аби її нам повернули. А ми в свою чергу втримаємося та допоможемо вистояти Херсону!»

Автор: команда «Херсон плюс»

Можливо, вам також сподобається…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.