Продукти харчування, засоби гігієни та нормальні умови проживання – чи не найголовніші потреби для людей в умовах війни. Підтримкою для внутрішньо переміщених осіб, жителів деокупованих територій стали громадські та міжнародні організації. Серед тих, хто не покинув українців у «темні часи» і Міжнародний фонд «Відродження».
Понад пів року команда фонду реалізує програму «Гуманітарна солідарність» і активно допомагає жителям як окупованих, так і деокупованих населених пунктів, а також переселенцям. Гуманітарна солідарність – не тільки про їжу та засоби гігієни. За короткий термін часу працівники «Відродження» розробили концепцію реалізації програми та налагодили співпрацю з міжнародними донорами, що дозволяє підтримувати регіональні громадські організації.
Про програму, її реалізацію та перші результати говорили зі співкерівником гуманітарного напряму Міжнародного фонду «Відродження» Сергієм Пономарьовим.
– Розкажіть, чому фонд вирішив займатись гуманітарною допомогою? І з чого все почалося?
– Програма «Гуманітарна солідарність» стартувала у квітні і точно триватиме до кінця 2022 року. Спочатку фонд вирішив переорієнтувати частину власних коштів – майже 1 мільйон доларів – на гуманітарну ініціативу. Та, спостерігаючи масштаби гуманітарної катастрофи, що принесла нам агресія росії, ми одразу зрозуміли: цих коштів буде замало. Тоді ми почали шукати додаткові партнерства, що могли би посилити діяльність фонду в гуманітарній сфері.
– Чи вдалося знайти іноземних партнерів? Хто підтримав Вашу ініціативу?
– Так, для програми «Гуманітарна солідарність» нам вдалося налагодити партнерство з великою міжнародною гуманітарною організацією Care International, а точніше з її регіональним представництвом – Care Deutschland. Робота в гуманарній сфері в Україні відрізняється від того контексту, до якого загалом звикли міжнародні гуманітарні організації, адже у нас не внутрішній громадянський конфлікт. У нас війна, де чітко зрозуміло, хто є агресором. В таких умовах партнерство з національним гравцем, яким є наш фонд, на нашу думку, є корисним і важливим для розуміння контексту і відповідної діяльності міжнародних партнерів.
Саме цей аспект створює багато викликів для роботи в гуманітарній сфері, особливо якщо буквально читати принципи неупередженості, відстороненості та нейтральності від будь-яких сторін конфлікту.
Згідно з нашою угодою про партнерство, загальний бюджет програми становить 3 мільйона євро. І завдяки цим коштам ми можемо проводити програму в повному обсязі. Звичайно, ми у пошуку можливостей, щоб продовжити «Гуманітарну солідарність» або запустити нову програму. При цьому будемо орієнтуватися на потреби суспільства.
– Що включає гуманітарна допомога фонду? За яким принципом працюєте?
– Ми проводимо програму за двома моделями. Перша модель – співпраця з організаціями, фондами, що функціонують безпосередньо в регіонах. Ми надаємо громадським організаціям гранти, що дозволяють їм забезпечувати потреби людей на місцях. Ми зробили ставку на партнерство з тими організаціями, що давно і довго працюють у регіонах. Це дуже важливий для нас момент, адже ми спостерігали за повільністю прийняття рішень від міжнародних організацій і як неповне бачення ситуації в регіоні може спричинити недоречність якоїсь допомоги. Наприклад, важливо розуміти потреби людей на Дніпропетровщині і чим вони відрізняють від проблем жителів Харківщини.
Друга модель – ми через різні координаційні групи або через проведення відповідних конкурсів і безпосередню комунікацію з органами місцевого самоврядування, комунальними установами дізнаємося про потреби людей. І вже потім закуповуємо необхідні товари – засоби гігієни, продукти харчування, ліки, медичне обладнання, меблі (ліжка для шелтерів). Завдяки нашій підтримці та закупівлі спецобладнання, медичні заклади можуть надати більше послуг пацієнтам, серед яких і внутрішньо переміщені особи. Також останнім часом просять закупити засоби обігріву – обігрівачі та ковдри.
– Перша хвиля програми завершена. Які результати і що кажуть люди?
– Якщо говорити про грантову підтримку громадських організацій, то ми надали 150 грантів різним організаціям. Вони проводили гуманітарні програми, допомагаючи своїм громадам. Обираючи ГО, ми дотримувалися балансу – допомагали як потужним організаціям (що охоплювали одночасно кілька областей), так і локальним організаціям. Локальні організації дуже тісно інтегровані у свою громаду, знають про її потреби, можуть відповідати на зміну цих потреб у будь-який період часу.
Станом на кінець вересня ми доставили допомогу до понад 250 тисяч людей. І я думаю, що до кінця року нам вдасться подвоїти кількість людей або хоча б наблизитися до 400 тисяч. Але тут є нюанс – зараз для нас у пріоритеті відбудова житлових приміщень і їхня підготовка до осінньо-зимового періоду. Це дозволить нам охопити менше людей, ніж коли ми роздавали гуманітарну допомогу. Проте ми переконані, головне якість і доцільність цієї допомоги, аніж кількість.
– Наразі триває друга хвиля програми. Чи змінилися пріоритети надання допомоги?
– Другу хвилю програми «Гуманітарна солідарність» ми запустили ближче до середини літа. Ми визначили для себе пріоритетні регіони: області, що знаходилися і знаходяться безпосередньо на лінії фронту (Донецька, Запорізька, Миколаївська області). Потреби жителів кожної області трохи відрізняються. Але все ж у кожному регіоні зберігається гостра потреба у продуктах харчування, санітарно-гігієнічних засобах.
Також на момент запуску другої хвилі у нас вже була низка деокупованих територій – Чернігівська, Сумська, Київська області. Треба було вирішувати питання щодо значних руйнувань комунальної інфраструктури. Ми почали виділяти кошти на відбудову критичної інфраструктури на деокупованих територіях, а також на підготовку житлових будівель до зими. Ми знову ж таки, закуповували і передавали генератори, опалювальне обладнання, різні обігрівачі.
– Чи підтримуєте ви області західної частини України?
– Так, звичайно. Ми працюємо з організаціями Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської та Рівненської областей. Ці області прийняли і продовжують приймати найбільшу кількість внутрішньо переміщених осіб. Ці люди мають десь розміщуватися на довготривалий період і тому ми запустили процес доукомплектування та переобладнання місцевих шелтерів. Бо більшість ось таких прихистків відкривали громадські організації і вони виявилися не готовими до зими. Ми робимо все можливе, аби підвищити комфорт проживання у таких закладах і підготувати їх до холодів. Також підтримки нашої потребують і комунальні заклади, де також перебувають переселенці.
Деокуповані території потребують відновлення, а люди – підтримки. Тож, команда фонду зупинятися не збирається, наразі вони шукають нових міжнародних партнерів для продовження гуманітарної програми або ж запуску інших проєктів, що дозволять допомогти тим, хто цього потребує.
Автор: команда «Херсон плюс»
